Правопорушеннями називають такі вчинки людей, якими порушуються приписи діючого права, передусім положення Конституції і законів України. Великий німецький філософ Гегель називав правопорушення неправом і вважав його проявом «абсолютного зла».
Люди здебільшого дотримуються приписів права, однак правопорушення вчинюються досить часто, а їх загальна кількість є настільки значною, що це викликає зрозумілу тривогу громадян. Тому важливим питанням є встановлення та усунення причин правопорушень.
Історія свідчить, що правопорушення трапляються в усіх країнах і суспільствах незалежно від їхнього державного устрою та суспільного ладу, і цілковито їх викорінити ще нікому не вдавалося. Щоправда, для кожної епохи характерні свої особливі уявлення про правопорушення. У XVI ст. торгівля наркотичними засобами, які на той час уже почали з'являтися в Європі, не вважалася протизаконною, а от щонайменші сумніви стосовно догматів панівної католицької релігії розглядались як страшний злочин і каралися в основному спаленням «безбожників, чаклунів та єретиків». Сьогодні ситуація докорінно змінилася: релігійні переконання є приватною справою особи, в яку право майже не втручається, а от торгівля наркотиками всюди вважається одним із найтяжчих злочинів і карається тривалим позбавленням волі, а у деяких країнах —навіть смертною карою.
Питання про причини правопорушень завжди було й залишається складним. Глобальною причиною всіх правопорушень є соціальні суперечності (їх можна назвати «хворобами суспільства»), які завжди існують у суспільстві. Вони призводять до того, що інтереси окремих соціальних груп, іноді окремих осіб приходять у суперечність із загальними інтересами, а тому соціальні схильності, моральні уявлення й спрямування діяльності цих людей різко відрізняються від вимог існуючого права, а звідси виникає схильність до їх порушення.
Що стосується окремих правопорушень, то їх вчинення може бути викликане різними, іноді не залежними одна від одної причинами: це можуть бути причини економічного характеру (наприклад, неможливість знайти роботу і легальний заробіток); соціальні причини (зокрема, недоліки виховної та освітньої роботи); обставини сімейного характеру або ж інші особливості середовища, в якому живе потенційний правопорушник, причини особистого характеру (наприклад, схильність до алкоголю чи вживання наркотиків) тощо.
Іноді причиною правопорушень виступає і недосконалість чинного законодавства — наприклад, надмірні ставки оподаткування юридичних осіб змушують їхніх керівників шукати шляхи ухилення від сплати податків, оскільки без цього виробнича чи комерційна діяльність підприємства буде просто неможливою. У цьому випадку, звичайно ж, необхідно усунути подібну причину — за наявності більш оптимальних податків буде менше тих, хто ухилятиметься від їх сплати.
Вчені-кримінологи протягом тривалого часу (ще з кінця XIX ст., коли відомий італійський кримінолог Чезаре Ломброзо висловив думку, що той, хто вчинює злочини, є злочинцем від народження) намагаються знайти відповідь на питання, чи існує зв'язок між генетичними особливостями людини і схильністю до вчинення правопорушень; однак переконливих доказів, які б підтверджували чи спростовували такий зв'язок, поки що немає.
Правопорушення, як правило, зумовлюється не якоюсь однією окремою причиною, а відразу багатьма. Виявлення цих причин і вжиття заходів до їх усунення є одним із завдань діяльності правоохоронних органів і посадових осіб держави, слідчого, який розслідує справу про вчинення злочину. Проте завдання цілковито усунути всі причини правопорушень має утопічний вигляд: адже для цього потрібно усунути всі суперечності, які існують у суспільстві. Подібні спроби вже робилися, зокрема на початку нашого століття, однак успіху не досягли. Отже, завдання держави полягає в тому, щоб звести причини, які викликають правопорушення, до якнайнижчого можливого рівня, що дасть суспільству змогу здійснювати ефективний контроль над протиправними діями, і передусім над з
Необходимость защиты интересов несовершеннолетних обусловлена возрастом детей, который не позволяет последним в полную силу осуществлять принадлежащие им права, приводить в действие правовые средства их защиты. Согласно статье 60 Конституции РФ, гражданин РФ может самостоятельно осуществлять в полном объеме свои права и обязанности с восемнадцати лет. Человек до достижения восемнадцати лет и во многих случаях до более позднего возраста находится в стадии становления, формирования личности, осознания себя самостоятельным правомочным субъектом разнообразных правовых отношений.<span>Так, Всеобщая декларация прав человека провозгласила, что дети имеют право на особую заботу и защиту1. В Декларации прав ребенка указано: «ребенок, ввиду</span><span>1 Всеобщая декларация прав человека, принята и провозглашена резолюцией 217 А (III) Генеральной Ассамблеи от 10 декабря 1948 года /Российская газета от 10 декабря 1998.</span><span>его физической и умственной незрелости нуждается в специальной охране и заботе, включая надлежащую правовую защиту, как до, так и после рождения»1.</span><span>Особое место среди документов, обеспечивающих защиту прав детей, занимает Конвенция «О правах ребенка»2. Ее называют «Великой хартией вольности для</span>детей», «Мировой конституцией прав ребенка» . В статье 3 Конвенции записано: «во всех действиях в отношении детей, независимо от того, предпринимаются они государственными или частными учреждениями, занимающимися вопросами социального обеспечения, судами, административными или законодательными органами, первоочередное внимание уделяется наилучшему обеспечению интересов ребенка».<span>«Дети - прежде всего. Во всей деятельности, касающейся детей, первоочередное внимание следует уделять наилучшему обеспечению интересов ребенка».<span>4</span></span>
Гражданско-правовые отношения предусматривают в основном имущество. Согласно одной из концепций для административно-правовых отношений характерны следующие признаки:возникают в процессе государственного управления;имеют в качестве обязательного субъекта орган государственного управления (органа исполнительной власти);являются отношениями власти-подчинения и характеризуются юридическим неравенством сторон.Другая концепция административно-правовых отношений также состоит из трех пунктов:возникают в сфере государственного управления;могут иметь место между всеми субъектами административного права в любом их сочетании;делятся по соотношению прав и обязанностей участников на две группы: отношения власти-подчинения и отношения равноправия.
Потому, что ребенок не полностью дееспособный. Ребенок до 14 лет почти ничего не может: купить одежду или что то дорогое. Поэтому для ребенка специально отведены правила.
Конституция РФ,Постановление Совета Федерации, Федеральный закон «О гражданстве РФ»,Кодекс РФ об административных правонарушениях,Семейный кодекс РФ,Инструкция Министерства юстиции РФ,Конституция Республики Карелия,<span>Устав Петрозаводского городского округа</span>