Це перша книга про Гаррі Поттера. Відірвавшись від комп'ютерів і телеекранів, сотні мільйонів дітей та дорослих у всьому світі ЗНОВУ ЧИТАЮТЬ! Такого успіху не знала жодна художня книга. Казка про хлопчика-чарівника Гаррі Поттера зачарувала всю планету...
Першу книжку про Гаррі Поттера «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА» презентувала в ніч з 13 на 14 квітня 2002 року. То було грандіозне шоу на нічному Хрещатику, на яке зібралося більше тисячі людей з дітьми. Ось цитата з «Книжкового огляду»: — У ніч з 13 на 14 квітня пересічні кияни і гості столиці могли спостерігати справжнє диво: справді, де ще зараз в Україні можна зустріти велику чергу? Та ще й опівночі? І не просто чергу, а чергу за книгою? За україномовною книгою? Таке може бути лише тоді, коли до справи береться Іван Малкович та його видавництво «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА»...
Українські переклади і обкладинки вважаються одними з найкращих у світовій «Поттеріані». Оригінальні обкладинки українського «Поттера» багато фахівців визнають узагалі найкращими...
Переклад 5-го, 6-го та 7-го томів українські читачі мали змогу прочитати чи не найпершими в світі після англомовних «поттероманів»...
Нагороди
1-ша премія Національного конкурсу «Книга року-2002»
Перед виходом заключної саги про Гаррі Поттера в ефір вийшло велике телеінтерв’ю з ДЖОАН РОЛІНҐ, записане в її кабінеті. Єдиною книжкою, повернутою до глядачів «лицем», став перший том абабагаламазького «Гаррі Поттера» . (Переклад 5-го і 7-го томів «Гаррі Поттера» «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА» видала першою в світі)
Моя мама дуже любить квіти але захоплюється вона трояндами.Навесні вона завжди купує нову квітку і саджає її біля нашого будинку у садку.
Ось і вчора вона купила кущ троянд.Продавець сказав що вони будуть жовтого кольору.
Сьогодні мама саджає нову троянду.Від радості сіяє як та квітка.
Не можу дочекатися коли вона розквітне.Будемо сіяти утрьох.Я мама і троянда.
Наш народ здавна відзначався своєю високою духовністю. Вона з глибини віків промовляє до нас звичаями, обрядами, піснями, чудовими спорудами і фресками Софії Київської, Михайлівською золотоверхою, справжнім дивом — козацькими соборами, то стали виявом народного бачення й розуміння краси, духовного багатства українського народу.Ми ніколи не були бездуховними, примітивними. А якщо й трапляються окремі «людці», «безбатченки», що готові посягнути па святині, то воші знаходять осуд і ганьбу у людей. Згадаймо, як виступили мешканці села Зачіплянки проти Володьки Лободи, який зазіхнув на святая святих — собор (роман О. Гончара «Собор»).Саме у ставленні до старого козацького собору тут показано духовну сутність народу. А Софійський собор — це втілення душі народної, народного духу, духу, громадянства, мудрості.Духовність людини — це особлива здатність цінувати, зберігати, примножувати найвищі прояви високого, здійснювати лише праведні вчинки, творити добро не заради похвали, а за власним сумлінням. Розумна людина обов’язково приходить до віри в Бога, бо саме у десяти заповідях Господніх — мораль, етика, основні закони людського буття.<span>Ми живемо у скрутні часи. Нині у душах багатьох людей панує хаос. Знецінюються моральні та стичні цінності, часто світом керують неправда і гроші. Люди кинуті напризволяще. Вони зрікаються віри й добра. Тупцюються на місці, наче сліпці, заганяючи себе у глухий кут самознищення. Замість духовних цінностей на першому плані — низькі потреби.
</span>Скарбницею людського духу є мова народу. Адже саме через мову народ передає свої мрії, бажання, прагнення, переживання. Наша мова належить до найрозвиненіших, найбагатших мов світу. Але сьогодні, на жаль, і вона переживає важкі часи. Деякі наші співвітчизники готові легко зректися рідного слова, замінити його чужим. Нині так, як і за часів Т. Г. Шевченка, ми нерідко бачимо плазування перед західним. А наш духовний батько нам заповідав:Не шукайте, не питайтеТого, що немаєІ на небі, а не тількиНа чужому полі.<span>Я твердо переконана, що восторжествує правда на землі, злагода, добро між людьми. Ми усвідомимо заповіти предків, згадаємо про наш святий обов’язок перед історією і сучасністю, перед минулим та майбутнім. Ми будемо берегти духовне багатство нашого народу, примножувати його. Ми повинні задуматися про те, яку духовну естафету наше покоління передасть наступним, які духовні цінності ми створимо, передамо нащадкам.</span>