Ответ:
Дракок у кожного асоціюється з страшним звіром, але прочитавши цей твір і зрозумівши самопожертву Грицька, здається що це досить добра істота, яка готова на смерть зароди друга та рідного міста Люботина. Чого не скажиш про князя, який не цінував дружби дракона і влаштував те побоїще. Можна було й іншими способом доньку жаміж видати, другі традиції він нецінував. Але князь пошкодував за свій вчинок, що правда то було уже після драконової загибелі і нічого вже не повернути. Висновок з цього твору можна винести такий: треба бути далекоглядним, що князь не розумів що у бою дрокона вбють, до нього не дійшло що смерть Грицька буде на його совісті. Порівнявши ці два персонажі можна легко зрозуміти хто людина , а хто дракон.
Объяснение:
— роман<span>, написаний братами </span>Панасом Мирним<span> та </span>Іваном Біликом<span> у </span>1875<span> році.
</span>
У Качанівці<span>Відомий історик Дмитро Яворницький лишив спогади про свої зустрічі з Василем Тарновським. Зацікавлення Дмитра Івановича козацьким минулим України в ту пору тільки починалося.Знайомство відбулося в Петербурзі. Подружжя Тарновських запросило історика погостювати в Качанівці.І от коляска, підібравши Яворницького на станції, везе його чудовою алеєю, зобабіч обсадженою стрункими деревами. Попереду виростає гарна кам’яна церква. Візник пояснив, що від церкви розходяться чотири алеї. Довжина кожної – три версти, на кожній посаджено різне дерево: дуб, граб, ясень, кучерявий клен, а церква стоїть якраз у середині. За церквою височів розкішний палац, перед яким на підставках стояло кілька великих гармат часів гетьмана Хмельницького.Потрапивши до палацу, Дмитро Іванович був вражений ще більше. Його очам відкрилася величезна портретна галерея. На стінах висіли зображення гетьманів, полковників, осавулів. Живописні полотна передавали сюжети з козацького життя. У шафах, що стояли під стінами, зберігались дорогі шаблі, булави, перначі та інші атрибути козацького спорядження.<span>Гостеві показали спеціальну книгу із записами почесних гостей Качанівки. Тут побували Глінка, Гоголь, Рєпін. Розповіли, що саме тут Глінка створив і навіть уперше поставив свою оперу «Руслан і Людмила», що саме тут Рєпін написав прекрасний портрет господаря у гетьманських шатах.</span>Вразив Дмитра Івановича і парк. Усі доріжки були вирівняні, посипані піском, по обох боках обсаджені низькорослими декоративними рослинами. Розкішні троянди в одну лінію були посаджені перед палацом, навпроти вікон і дверей, що виходили в парк. Опріч троянд тут було багато інших квітів: білих, синіх, блакитних, жовтих, жовтогарячих та червоних. Квіти було посаджено у круглих і чотирикутних вазонах та просто на грядках.На перехресті прямолінійних алей з боковими доріжками було встановлено мармурові або металеві статуї українських визначних осіб: письменників, учених, художників. Подекуди височіли колони, а на них погруддя видатних людей, дорогі вазони із всіляких кольорів квітами.Тут з гордістю показували павільйон Глінки, де відпочивав і працював великий композитор, дуб Миколи Гоголя і Шевченків дуб. Під яких поет любив відпочивати, коли приїздив до садиби.В Качанів ці все дихало українським духом. Не випадково її називали вирієм, куди зліталося українське учене на художнє «птаство».<span>Меценат Тарновський охоче дав Яворницькому гроші на видання його книжки про Запорожжя. Сам він запалився ідеєю поїхати на пороги Дніпра на місця Запорозьких Січей.</span></span>
Рідною мовою належить вважати мову своєї націїї,мову предків, яка пов*язує людину з її народом, з попередніми поколіннями,їх духовними надбаннями.
Людина, яка не розуміє значення рідної мови, віддаляє себе від культурно-історичного досвіду і досягнень свого народу, його культурно-духовних надбань. Для неї вмовкає українська пісня, дума, легенда,перед нею зачиняє двері мистецтво рідного слова.Сьогодні культура і мова виявилися об*єднаними в царині духовних вартостей кожної людини і всього суспільства.Мабуть,ніхто не буде заперечувати, що в низькій культурі мови виявляються виразні ознаки бездуховності...
Мовна культура - це надійна опора у вираженні незалежності думки,розвиненості людських почуттів, у вихованні діяльного, справжнього патриотизму. Культура мови - це культура нашої души.
У кожної людини є своя думка. Але буває таке , що погляди розбігаються. Не всім людям подобається коли хтось кращий за нього . Це називається заздрість. Та все одно треба вислуховувати свої партнерів , адже кожна ідея для колективу важлива . Вислухав інші , обміркуй їх та потім висунь свої пропозиції . Не треба вважати свою ідею ідеальною , можливо іншихі ідеї не погані . Тому чуй і будеш почутим .