<span>Я живу у дуже снiговому мiстечку.Менi все тут подобается зi мною грають багато дiтей,але бiльше усього я люблю снiг того що вiн мякий пухнастий i красивий.Я люблю це снiгове мiстечко.</span>
1)Річка
2)Ліхтарик
3)Столи й стільці
4)Смерть річки
Вийшовши на галявину, я звернув увагу на багаття.
Йдучи до школи, я потрапив під дощ.
Виконавши роботу, ми отримали подяку.
Повертаючись додому, я зустрів однокласника.
Відвідуючи Ботанічний сад, я був вражений красою і розмаїттям бузку.
Закінчивши гру, музиканти почули аплодисменти глядачів.
<span>Тієї весни жодна чайка не загніздилася на луках, а всі притулилися на островах, хоч як було тісно. Люди і раділи цьому, і сумували, бо щось було не так, коли птахи покинули місця, в яких жили віками. І виявилося, що недаремно, бо бачили птахи далі, ніж люди.</span>
<span>Весна і осінь видалися тоді дуже посушливими: сонце палило на полях пшеницю, а на городах картоплю, і скрізь потягнуло страшенно воду, наче хто висмоктував її з землі. Бо дощів не було, а джерела, що таїлись глибоко в землі, теж кудись пропали - на луках, де колись гніздилися чайки, можна було ходити в черевиках. І поодинокі дикі качки незабаром покинули гнізда й вилетіли кудись. Лише на левадах у сажалках трималося трохи води, бо були вони в низовині і викопані глибоко: із торф'яного споду ще просочувалася вода нагору, і чайки вивели на острівцях дітей і кигикали радісно в небі.</span><span>Проводжали тепер у вирій чайок багато односельчан і чекали їх навесні теж мало не всім селом. І кожен, хто мав леваду, намагався зробити для них хоч копанку, щоб чайка і в нього оселилась, бо поки гніздиться вона тут, доти і вода тримається в леваді, а вода - це ж саме життя.</span>
<span>І щовесни прилітали вони на радість людям, купалися у весняному небі над городами та кигикали на щастя усім. І гніздилися у кожного, хто того хотів і зробив що-небудь для цього.</span>
<span>А в перший день усі чайки збиралися на Захаровій леваді, наче показували людям, звідки вони родом пішли і хто перший зробив їм добро. Захар вітав їх, стоячи на леваді, і показував руками, що можуть уже летіти, куди захочуть, наче відпускав їх на інші левади (За Г. Кримчуком).
</span>
Я зіграв першу скрипку з свого класу.
Кожна людина не святі горщики ліпить.
Моєму братові всеодно як курці просо.
