О, яке чудове слово «материнство»… Скільки ніжності у ньому, тепла і турботи. А скільки любові! Материнську любов не можна порівняти ні з чим на цьому світі. Почуття матері до своєї дитини не можна описати звичайними людськими словами. Те, що відбувається між ненькою і її чадом, — це щось особливе, неземне, таке справжнє і непідробне. Зв'язок між цими двома людьми надто важко обірвати, про нього можна писати книжки, складати пісні і просто довго говорити. Але все одно, навіть цими найрізноманітнішими методами і способами повноцінну подяку дорогій матусі за її щиру любов виразити просто неможливо.
Мамина любов — це безкінечне терпіння, турбота, порозуміння і безкорисливість. Ще змалечку наша ненька не спить довгими ночами: колише своє немовля, співає йому тихі колискові, зігріває своїм теплом, захищає від злого світу і ніжить у своїх обіймах. Пізніше, коли дитя трохи підростає, веде його у дитячий садочок, знайомить з навколишнім середовищем, підказує і научає. Через кілька років починається школа, а мама і тоді залишається поруч з нами: збирає на заняття, допомагає зі складними задачками, турбується про наші стосунки з однокласниками, частує і гостинно приймає усіх наших друзів. Коли настає підлітковий період, час галасливих вечорів, скандалів і непорозуміння, люба матуся ніколи не здається, не сидить склавши руки, а все бігає, переймається, намагається достукатися і зрозуміти свою кровинку. Тільки мама залишається у цей період справжнім другом, який не зрадить, який підтримає у найскрутніший момент, підкаже і заспокоїть. Матусі разом з нами переживають наше перше кохання, нашу першу ніч після розлуки, перші поразки, перші грандіозні і крихітні перемоги, першу двійку і ото бажане «відмінно» у щоденнику, саме вони приймають разом з нами найважливіші рішення нашого життя, тільки ці жінки постійно турбуються про наш комфорт і позитивний настрій. Вони віддають, присвячують нам усе життя і не просять, ніколи не просять нічого в замін. Вони тільки хочуть бачити свою дитину щасливою, тільки й всього…
Любіть своїх матерів! Любіть їх хоча б на половинку так, як вони люблять кожного з нас. Бо ніколи, повірте, ніколи в житті ви більше не відчуєте такого щирого, теплого і сильного почуття, як материнська любов. Поважайте рідну неньку, не забувайте про її відданість вам, допомагайте, коли їй це потрібно так, як колись вона допомагала вам, і завжди, прошу, завжди будьте їй вдячні…
Змістовий – “пов’язаний з реальним змістом, суттю, характерними рисами
чогось”. Уживається зі словами: багатство, навантаження, спрямування,
точність, відмінність тощо. Змістовий зв’язок.
Змістовний – “багатий змістом, зображенням чого-небудь; розумний
метою, призначенням чогось”. Уживається зі словами: доповідь, лекція,
виступ, праця, стаття, відповідь, концерт, життя, відпочинок і под.
Змістовний урок.
Особистий. Який є власністю окремої особи, безперечно належить
їй, персональний; який безпосередньо стосується певної особи; який
здійснюється не через інших осіб: особисті речі, особиста охорона, особисте щастя, особисті уподобання, особистий характер, особистий нагляд.
Особовий. Який стосується особи; відкритий на окрему особу: особова назва, особове посвідчення, особовий склад, особова справа, особовий рахунок.
Познайомити (кого з ким). Налагодити знайомство між незнайомими,
представити когось комусь. “Оце й є мої друзі, – підвівшись, промовив
пан Юзеф і познайомив нас з офіцером”.
Ознайомити (кого з чим). Подати певні відомості, інформацію про
щось. “Ознайомити екскурсантів з виставкою картин”. “Досі я вагався, чи
ознайомити Разуваєва з листом Ларіона Гнатовича”. Ознайомити з пам’ятками архітектури і мистецтва, ознайомити з творчістю письменника. Познайомити з письменником.
Українською мовою відчиняти можна, крім дверей, ворота, вікна, кватирку,
хату, браму, тобто те, що потребує певного фізичного зусилля рук
людини. Пригадаймо прислів’я: “Хто стукає, тому й відчиняють”.
Коли ж ідеться про початок функціонування якогось закладу чи установи
або про виявлення раніше не поміченого, слід вживати дієслово відкривати. Відкривають засідання, рахунок, власний ресторан, новий закон у фізиці, змагання з фехтування тощо.
Це слово входить також до складу фразеологізмів: відкрити душу (серце); відкрити карти; відкрити Америку.
Усмішка. Особливий порух м’язами обличчя (губ, очей), який показує схильність до сміху або виражає привіт, задоволення тощо. Мене здаля, як сонце, гріє Усмішка сонячна твоя (О.Олесь); Хмельницький сховав у вусах усмішку (Н.Рибак); Наче подих той весняний, усмішка її (М.Терещенко); Малий усміхнувся, але то була смутна усмішка (Вал. Шевчук). 2. Гумористичний художній твір: вишневі усмішки Остапа Вишні.
Посмішка. Особливий вираз обличчя (губ, очей), що виражає глузування, іронічне ставлення до когось, чогось тощо. – Здоров, – придивляється Тимофій до жорсткої посмішки, яка нічого доброго не обіцяє людям (М.Стельмах); Хотів уколоти жартом, але стримався, зате глузливу посмішку приховати не зміг (А.Гудима); Вогонь зіниць від слова не ожив, У посмішці ховається осуда: – А що, з твоїх ліричних міражів Багато хліба в нашім домі буде? Квітує посмішка, щира посмішка.
«Хліб - всьому голова» ця мудре прислів'я відома, мабуть, усім ще з дитинства. Багато мудрості і поваги закладено в ній, яка століттями передавалася з покоління в покоління. Берегти і свято ставитися до хліба вчать нас з малих років наші улюблені мами. Зі свіжим хлібом і насипаної наверх нього сіллю зустрічали наші предки всіх дорогих гостей, які прийшли з чистими помислами або з хорошими новинами. Короваєм благословляли батьки молодих на хорошу і щасливе життєву дорогу. Коли народжувалася дитина в сім'ї, йшли в гості обов'язково з хлібом. Наші далекі предки глибоко шанували і підносили хліб, тому що вони знали ціну важкої праці людей, які вирощували його на полях. Адже раніше не було сучасних новітніх технологій, а все робилося вручну і було потрібно вкласти багато сил і вміння. Вони присвячували йому багато хвалебні пісні, складав різні прислів'я. Раніше вважалося, якщо в будинку був хліб, то сім'я жила щасливо і благополучно.
