Я народиласяя в Україні, і мені безмежно дорога ця земля. Це і Тарасова гора під Каневом, це край дивовижної природи, край, де колись панували славетні козаки: сильні, мужні, красиві люди, а головне — вільні! Багатство України — це золоті пшеничні лани. Ось чому на нашому прапорі є жовтий колір, який і символізує безмежні лани пшениці. Другий колір на прапорі — блакитний — це чисте небо України. Любити свою Батьківщину — це значить не тільки пишатися її славною історією, але прагнути своїми діями ще вище піднести її велич, повсякчас дбати про втілення в життя світлих ідеалів. Україна має багато талановитих синів і дочок, які віддають усі свої знання, уміння, щедрість сердець рідній неньці. Кому зараз не відоме ім’я Великого Кобзаря — Тараса Шевченка, який вірив у те, що «оживе добра слава, слава України»? Хто не знає видатного Каменяра — Івана Франка, або українську дочку Прометея — Лесю Українку?! Виринають з небуття нові й нові імена, імена тих, хто любив рідну землю, хто вірив у неї й боровся за її щастя: Пантелеймона Куліша, Василя Симоненка, Василя Стуса і ще багатьох і багатьох. Ми вже досить дорослі, аби замислюватися про своє майбутнє, своє і своєї Батьківщини. Я прагну стати корисною для свого народу, вирости громадянином з активною життєвою позицією, хочу впевнено орієнтуватися в проблемах сучасності, бачити перспективи розв’язання цих проблем. Для цього насамперед треба вчитися, любити свою державу, щоб обрана професія принесла якнайбільше користі. Зараз, коли Україна все більше і більше скочується в розряд відсталих, слаборозвинених країн, їй дуже потрібні фахівці з новою свідомістю, патріоти, які б жадали не особистої наживи, а слави для своєї держави, її виходу на широкий європейський і світовий простір у ролі рівноправного ділового партнера. Усе частіше ми замислюємося над тим, чому живемо гірше від громадян цивілізованих держав. І звинувачуємо при цьому всіх: від керівника підприємства, закладу до президента. Та забуваємо, а може, і не знаємо того, що впродовж століть не мали держави, не мали свого правочинства, не мали законів, які не тільки були б виписані на папері, але й були дійовими. Я мрію, щоб врешті-решт по-справжньому запрацювали наші закони, щоб на краще змінилося наше життя, щоб Україна стала великою країною. І це буде залежати від нашого покоління, у деякій мірі особисто від мене.
Оказіоналізм <em>Ієpихoнcький плач</em> розглядаємо як результат контамінації
біблеїзму Iєpихoнcька тpуба та відомих БФО (фразеологічних одиниць
біблійного походження): плач Єремії зі значенням
«скорбота над загибеллю великої справи» [29, 131], плач на ріках вавилонських – «туга, жаль за чимось, безповоротно втраченим» [29, 53]. На таку контамінацію вказує контекст: Це Україна. Троя й Карфаген. І в поминальну дудку дме джазмен, І єрихонський плач – мов символ віри [30, 62].
<u>Джерело</u>:
https://ff.udpu.edu.ua/wp-content/uploads/5.-zoloti-skryzhali.pdf
За селом(ім.) в(прийм.) чорній імлі(ім.) спить ліс(ім.).Взимку під сніговим наметом(ім.) він спить тихо-тихо. Одна біла берізка(ім.) ніби спросоння вибігла на(прийм.) узлісся(ім.) і зупинилася біля(прийм.) самої лісникової хати(ім.) .Дряпає замерзлими вітами(ім.) зацукроване морозом(ім.) вікно(ім.) - проситься до теплої домівки
(ім.) .
Якось ми в серпні місяці вирішили навідати бабусю,що живе в селі.Якби ви знали,яка робота кипить в селі в сезон урожаїв.От і ми вирішили байдиків не бити і допомогти бабусі.Я визвалася копати картоплю.Взяла лопати,обережно під правильним кутом встромила в землю і почала акуратно викопувати кущі але крім цього картоплю, яку я знаходила. треба була складати в відра і розділивши за таким критерієм: відро з великою картоплею,з малою,з поганою,яку поїли шкідливі комашки.Але на цьому моя робота не завершилась після того,як я зібрала урожай(бабуся картоплі саджала не багато),я почала "приводити город в порядок",потрібно було обробити місця де я копала граблями,щоб вигрібти рештки картоплі яку я можливо не помітила та зайвий бур"ян на городі,після чого моя робота закінчилась і бабуся дозволила мені відпочити