<span> переддень - пере- суфікс, день - корінь; префіксальний
узбіччя - уз - преф., бічч - корінь, я- закінчення; префіксальний;
відрізання </span><span>- від -преф., різ - корінь, анн - суфікс, я - закінчення; преф-суфіксальний;
промова </span><span>- про- префікс, мов - корінь, а - закінч., префіксальний;
безмежжя </span><span>- без - преф, межж - корінь, я - закінчення, префіксальний;
вихід </span><span>- ви - преф., хід - корінь, префіксальний;
сутінки </span><span>- су - преф., тін - корінь, к - суфікс, и - закінч., преф-суфіксальний;
прадід </span><span>- пра - преф., дід - корінь, префіксальний. </span>
Добренький - ий - закінчення (квадратиком обозначити), добреньк - основа (внизу провести лінією і спочатку та вкінці зробити невеликі чорточки), добр - корінь (дужка зверху), еньк - суфікс (типу трикутника).
Несказанна краса,несказане слово,ще не скінченне..,неоцінена послуга,нездоланний народ
Решту не видно((
«Знання та праця», був головним редактором журналу «Барвінок», потім — директором видавництва «Молодь».
А. Давидов створив для дітей багато книг — у тому числі і науково-художніх, де розповідається про життя природи. Перша книжечка «Ширшає виднокруг» вийшла 1967р., далі — «Сонячні вершники», «Без креслень і кельми», «Знай, люби, бережи», «Скарб» та ін. Збірка повістей та оповідань «Не так вже й тісно на землі» дістала високу відзнаку — премію Лесі Українки.
Твори А. Давидова приваблюють глибоким знанням природи, любов'ю до неї, а також розумінням внутрішнього світу дітей. Письменник прагне прищепити їм бажання вивчати світ рослин і тварин, берегти його. Він пише й про людські стосунки, про дитячі справи, пригоди, вчить шанувати сучасне й минуле.
Цікаве оповідання «Вдячність» із циклу «Таємниці старого дуба». Дуб, наче жива істота, спостерігає все, що діється навкруги, пригадує своє довге життя, піклується про жолуді, які продовжують його рід. Але у дубі — дупло, й пишатися серед дерев йому вже недовго... Та ось приїхали до лісу люди — вчитель з учнями, полікували стовбур, замазали дупло, обгородили. І тут дуб із вдячністю впізнає у старому вчителеві юнака, якого він порятував у роки війни від ворога.
Оповідання це близьке до казки, які теж пише А. Давидов. Краща з них — про Озивайка, лісового хлопчика, який доглядає ліс, дружить з тими, хто любить природу.
1. Чорні вуса, гарні очі
2. Темне волосся
3. Рівний ніс
4. Справжній український чоловік
Тарас Шевченко був не тільки гарною людиною усередині, але й ззовні. Він був красивим на мужнім. Мав темні очу, судячи по автопортретам. Виглядав він, як справжній отаман, а українська зовнішність підкреслювала його лице: вуса та густі брови, гострий та рівний ніс.