Реактивної - [р е а к т и в н о й і ]
р - приголосний,твердий,дзвінкий
е - голосний,ненаголошений
а - голосний,ненаголошений
к - пригол,твердий,глухий
т - приголосний,твердий,глухий
и - голосний,наголошений
в - приголосний,твердий,дзвінкий.
н - приголосний,твердий,дзвінкий
о - голосний,ненаголошений
й - приголосний,м'який,дзвінкий.
<span>10 букв,11 звуків</span>
<span>
</span>
Твір "Гер переможений" мене надзвичайно вразив,особливо сам сюжет. Я сам(а) відчула на собі ті втрати та сльози. Перш за все цей твір розповідає нам про життя під час війни та про любов, а саме Фрадріха до своїх діточок. В творі розповідається про відбудову зруйнованого міста німцями та відносини між німцями та Фрідріхом. Сюжет твору для мене став хвилюючим, але мені не сподобався той кінець:"Одного ранку його знайшли під стіною барка,де він стояв спиною до людей,понуривши голову". Це новела і саме тому така несподівана кінцівка. Мені здається що Любов Пономаренко не дарма написала такий твір, вона хотіла до нас донести,що ми не повинні бути байдужими та те,що не повинні скаржитися на життя,адже раніше воно було ще гіршим
Завдання на створення відкритого листа відомому байкарю Леоніду Глібову
Доброго дня, Леоніде Глібове!
Звертається до Вас звичайний читач. Леоніде Івановиче, я глибоко шаную Вашу творчість. Мені дуже прикро, що у часи Вашого життя у зв’язку з виданням валуєвського циркуляру майже весь наклад першої збірки байок був знищений і люди не могли активно знайомитись із Вашими творами.
Мені хотілося б подякувати Вам за твори «Щука», «Цуцик, «Мірошник», «Журба» та багато інших, адже Ваша творчість дуже близька мені. Особливо вражають алегоричні образи, в яких можна вгадати типових персонажів навіть із сучасного життя. Ви щиро вбачали у навколишньому світі суспільну нерівність, несправедливість і не могли примиритися з нею. Тому у кожного з Ваших байок відчувається засудження навколишньої дійсності. Леоніде Івановиче, Ви – справжній ураїнець і борець, якому болять нещастя та негаразди рідної землі.
З повагою ваш палкий шанувальник.
Рекомендації до виконання: На початку листа варто представитись, додати власне ім'я та прізвище, адже автор має знати, хто до нього звертається. Також можна додати власні враження від творчості письменника.
<span><span>
<span>Пусть же </span>стоит на вечные времена Русская земля. (Н.В. Гоголь)
Да разве найдутся на свете такие огни, мука и такая сила, которая бы пересилила русскую силу. (Н.В. Гоголь)
Что за прелесть эти сказки! (А.С.Пушкин)
<span>Как </span>она пляшет! (М.Ю. Лермонтов)
Почти все почтовые тракты мне известны. (А.С. Пушкин)
И впился комар <span>как раз </span>тетке прямо в правый глаз. (А.С. Пушкин)
Я звал тебя, но ты не оглянулась, я слезы лил, но ты не снизошла. (А.А. Блок)
Знаете ли вы украинскую ночь? (Н.В. Гоголь)
<span>Вот и </span>солнце встает, из-за пашен блестит.</span><span> Нигде не попадались им деревья, все та же бесконечная степь.</span></span>
Чіпка (Ничипір) Варениченко – головний герой роману «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» П. Мирного. Він є байстрюком, сином Мотрі, чоловіком Галі.Зовнішність: він мав «дуже палкий погляд, бистрий, як блискавка», «ні високого, ні низького зросту, – тільки плечі широкі, та груди високі…».Характер: у Чіпці живуть дві людини – правдошукач і розбійник. Як правдошукач він є допитливим, хазяйновитим, кохає Галю і любить Мотрю й бабу Оришку, прагне справедливості для усіх. Ставши розбійником, у ньому є жорстокість, бажання випити, здатність віддати усе, щоб «забутися», втілює у собі образ революціонера, бунтаря, який кривавими методами хоче створити нове справедливе суспільство.Ставлення до інших: Чіпка любить свою бабусю й матір, дружить із працьовитим Грицьком, кохає Галю. Коли ж підпадає під вплив горілки та Лушні, Матні й Пацюка, то забуває і навіть кривдить матір, відрікається від порядних знайомих, ненавидить увесь світ і здатен на вбивство.Ставлення інших до Чіпки: у дитинстві його любили лише рідні, він дружив з Грицьком. Суспільство жорстоко ставилось до нього, бо Чіпка був байстрюком. Коли Чіпка став господарем, люди почали його навіть поважати, висували у земство, його кохала Галя. Ставши розбійником, суспільство бачило в ньому лише монстра, а для своїх товаришів по його чорному промислу він став ватажком.Ставлення автора до Чіпки: Панас Мирний та Іван Білик досліджують процес перетворення людини з правдошукача до вбивці. Вони йому співчували, розуміючи, що він – породження суспільства, але в кінці засуджують його, що той не зміг протистояти цьому жахливому впливу і почав вбивати.Перетворення Чіпки на злодія – результат «дурних умов», у яке його заганяло суспільство та індивідуально-психологічні особливості цієї людини. Якби він зміг побороти в собі бажання помсти, він став би позитивним героєм, прикладом, що треба боротися за себе, але мирним шляхом. Але внутрішня слабкість, проявлена у його пияцтві та розбоях відвертає у мене будь-які симпатії до нього.