Прикметник в іменник: вчений, пряма, коханий, зустрічний.
Моя улюблена телепередача “Що? Де? Коли?”. Я почав дивитися її ще коли
мені було років десять. Звичайно, тоді я не розумів багатьох складних
запитань, але сама атмосфера гри — напружена й красива — запам’яталася
мені саме в цьому віці. Багато що змінилося в передачі “Що? Де? Коли?”,
постарішали ті, хто грав із самого її початку, але головне лишилося:
ігрове поле, поділене на сектори, дзиґа, шість гравців, які цілу годину
будуть вражати телеглядачів своїм інтелектом.Засновник гри “Що? Де?
Коли?” Володимир Ворошилов, нині покійний, був людиною насправді
творчою, наділеною неабияким смаком. Саме завдяки йому гра отримала
потужний імпульс для подальшого розвитку. Адже Володимир Ворошилов
вигадав усе те, що ми в цілому називаємо “Що? Де? Коди?” . Сьогодні ця
гра популярна не лише на території колишнього СРСР, а й у багатьох
країнах далекого зарубіжжя. Цікавість до “Що? Де? Коли?” рік у рік
зростає, розширюється коло телеглядачів, зазнає змін склад гравців у
студії, яких недаремно звуть знавцями.Яких тільки запитань не буває під
час гри. Кожне з них складне й потребує не лише величезного запасу
знань, а й уміння мислити швидко й оригінально. Якщо мені вдається
відгадати хоча б одне із запитань, я вже пишаюся собою. У мене
викликають захват ці молоді й не дуже молоді люди — майстри гри “Що? Де?
Коли?”. Проти них спрямовані найкращі телеглядацькі сили, але знавці
все одно раз у раз виходять переможцями. Питання, за кого вболівати під
час “Що? Де? Коли?”, в мене просто не виникає: звичайно ж, за
знавців.Понад два десятиліття налічує історія гри “Що? Де? Коли?”. Мені
здається, що ця гра матиме продовження ще принаймні протягом такого ж
часу, а то й більше.Дійсно, ця гра просто не може бути нецікавою, адже
питання телеглядачів і відповіді знавців ніколи не повторюються.<span>Якщо б мене запитали: “Чи хотів би ти бути знавцем?”, я б щиро відповів, що ні. Мені хочеться залишатися вдячним телеглядачем, який із завмиранням серця слідкує за перебігом непростого двобою. Так, лунає гонг, і починається наступний раунд у безкінечному ланцюжку запитань і відповідей. </span>
Вчитель наш, Петро Олексійович, завжди приходить вчасно, напевно в нього дуже швидка хода.
Моя кімната невелика, але дуже затишна. Коли прийшов час іти до школи, її впорядковували всією сім'єю. Праворуч від дверей стоїть письмовий стіл. На ньому стоїть письмове приладдя та глобус. Над столом знаходиться невелика книжкова полиця, на якій стоять усі мої підручники та зошити. Ліворуч — моє ліжко. Воно застелене яскравим покривалом, на ньому зручно сидять мої улюблені м'які іграшки.
<span>Тож коли настає день прибирання, я знаю, що мені робити. Насамперед слід витерти від пилу підвіконня, полити квіти. Стерти пил із усіх полиць і зі стільця також, потім поскладати речі на свої місця, взяти пилосос і почистити килим. Коли це робиш систематично, — немає ніяких проблем, немає невдоволення чи небажання прибирати. Моя кімната мені дуже подобається ще тим, що на стелі наклеєні такі дивні шпалери: коли світло вимикається, вони сяють зірками на нічному небі. І мені здається, що я лечу в космосі, махаю всім на прощання рукою і... непомітно засинаю.</span>
<span><span><span> Мій улюблений вид спорту </span>
Я дуже люблю танцювати,малювати,грати в тенніс та бадминтон.
Але найбільше мені подобається грати в тенніс.Тенніс це дуже захоплююча
гра.Явже 7 років займаюсь професійним теннісом і мені дуже
подобається!Тому не гайте часу ,а займайтеся спортом!</span></span>
