Ми живемо в складному для людей часі.І є різні люди і всі сприймають усе порізному.Багато людей думають тільки про себе а про інших навіть незамислюєтся.Буває образить дорогу йому людину і їй аж сердце колить коли таке почуєш.І змінюєтся думка про людей яких ти любиш, любив.Краще подумати і потім говорити.Добре слово навпаки розрадить людину і пренесе в її серденько щастя і тепло.! Ps складав сам є недоліки!
<span>День, прожитий кожним із нас сьогодні, завтра стане історією – історією
сучасності."</span>
Колись, коли я була ще зовсім малою і мені траплялося читати про видатних діячів,
науковців, письменників або поетів України та світу, я вважала їх не так людьми, як
атлантами. Ці люди видавались мені якимись дивними постатями, поглянувши на
яких одразу розумієш – це видатна особистість. Навіть їхні страждання (якщо
такі були) здавалися мені епічними сюжетами. Мені й на думку не спадало, що ці
люди жили так само, як і ми: кохали, страждали, раділи, хворіли. Для мене вони
народжувалися для звитяги і помирали прикладом для майбутніх поколінь.
Так я вважала досить довго. І от, приблизно півроку тому, я вперше чітко
зрозуміла: ось вона історія. Історія з великої букви. Історія, яку пишемо ми і
люди довкола нас. Не лицарі, не боги, не міфічні істоти, а звичайні люди. Ніщо
в них чи в нас не видає чогось особливого, такого, про що, можливо, завтра чи післязавтра
напишуть у книжках.
Звісно, так на мене вплинули останні події в Україні. Але історія пишеться
не лише в буремні часи, вона вистукує годинником кожного дня. І це велика
відповідальність перед нащадками. Це той тягар, який лягає на кожне покоління.
Хочемо ми того чи ні, наші нащадки житимуть, оглядаючись на нас, і аналізуватимуть
усі наші лихі й добрі справи. А наш обов’язок написати нашу частинку історії якнайкраще.
Усвідомивши це, хочеться повторити давнє козацьке гасло: «Шануймося, бо ми того
варті!».
Інтернет-це бесмежний простір інформації та спілкування,в якому неважко загубитися надовго.І часто трапляється,що почав читати щось потрібне та цікаве,та якось непомітно опинився на незнайомому сайті.Проте я впевнений,що переваг в інтернеті значно більше.Він допомагає в навчанні.Є дуже корисні сайти,наприклад "Вікіпедія".На мою думку,Інтернет-це добрий помічник у всьому,треба лише навчитися сортувати інформацію,та не нехтувати живим спілкуванням,заняттям спортом та іншими корисними справами.
НЕЙМАР ФУТБОЛІСТ ЗБ, БРАЗИЛІЇ
Скласти коротке міркування про необхідність збереження багатств природи пропоную так:
Природа - над дім, наша годувальниця. Але дуже часто люди ставляться до неї недбало. Чому люди забруднюють навколишнє середовище, вирубують ліси, виливають відходи у води? Мабуть, вони не розуміють можливих проблем. Колись природа накопить образу на людей та покарає їх за недбалість. Ще кілька років такого ставлення, і людство потерпатиме від природних катаклізмів. То ж давайте з любов'ю та ніжністю ставитись до нашої матінки-природи!
<span>
</span>
