1. Епітет – це художнє означення предмета або події, що допомагає виразити сутність та надає емоційну характеристику. Також це поетичне та образне зображення.
2. Порівняння – це словесний вираз зіставлення двох схожих у якійсь характеристиці предметів або явищ із метою визначення певних рис одного з них через порівняння з іншим.
Порівняння буває декілька видів:
а) простим – в ньому один предмет чи явище зіставляється з однією чи більше однорідними ознаками;
б) поширеним, коли предмет чи явище зіставляються з кількома ознаками одночасно;
в) приєднальним, в якому образ подається вже після предмету;
г) заперечувальним – в цьому порівнянні є протиставлення двох об’єктів.
3. Алегорія або іносказання, інакомовлення – це перенесення властивостей та характеристик одного предмета чи явища на інший для кращого відображення образу. Таким чином утворюється переносне значення.
5. Літота – надмірне<span> применшення</span> явищ у художній літературі. Літота виступає антиподом гіперболи, але зустрічається значно рідше за надмірне перебільшення.
6. Метафора (або скрите порівняння) – це засіб літератури, коли відбувається навмисне вживання слів<span> у їхньому непрямому значенні</span>. З одного боку метафора дуже схожа на порівняння, але її складніше помітити. Адже в метафорі<span> немає слів «немов», «начебто», «як»</span> та інших, що вказують на зіставлення об’єктів. Для того, щоб правильно визначати метафору, треба добре розбиратися в семантиці та лексиці художніх виразів.
Метафори бувають 3 типів:
а) стерті – ці метафори вже втратили свою образність;
ходять чутки, вушко голки
б) образні загальномовні метафори;
тепла атмосфера, час бежить
в) індивідуально-авторські образні метафори;
факіл неба цвіте глечиками хмар
7. Метонімія – це такий тип зіставлення понять у художній літературі, коли одне поняття використовується з властивостями іншого; відбувається заміна назви одного предмета чи явища на інше через суміжність деяких їхніх характеристик, проте подібність між цими поняттями не спостерігається.
Різновидом метонімії є синекдоха – це засіб кількісної заміни понять, в якому одиничне явище замінюється кількісним або навпаки.
8. Іронія – один із способів комічного сприйняття дійсності, що містить у собі приховане глузування та лукавство над фактами чи людьми. Головною ознакою застосування іронії є те, що автор прагне показати істинну протилежність значення, яка є прихованою. Для виокремлення іронії вам треба відчути подвійний сенс виразу.
9. Рефрени – це засоби літератури, в яких використовується неодноразове повторення деяких слів або навіть виразів з метою підкреслення їхньої важливості.
До рефренів належать такі літературні засоби як анафора, епіфора та тавтологія.
Анафора – це засіб художньої літератури, що виражає єдинопочаток. Тобто це лексичний повтор одного й того самого виразу, наприклад, на початку кожного рядку вірша або періодичне повторення якогось виразу протягом всього твору.
Епіфора – це художній засіб, подібній анафорі та протилежний їй. Адже використання епіфори визначається повторенням кінцівок у художніх творах. Епіфори вживаються як у поезії, так і в прозі та драмі.
Тавтологія – це повторення близького за змістом та звучанням слова.
10. Риторичні фігури – це засоби вираження мови, які<span> посилюють увагу читача до певного виразу</span>. Риторичні фігури поділяються на 4 типи:
а) риторичні звертання – це звертання до відсутніх людей або понять, які є абстрактними;
б) риторичні запитання – такі види запитань, які не вимагають відповіді;
в) риторичні припущення – це відповідь на уявне запитання, якого насправді не існувало;
г) риторичний оклик – це спосіб образного вираження надто сильного почуття;
д) риторичне ствердження – це засіб літератури, що показує неможливість заперечення слів, сказаних автором.
