<span>Нещодавно я прочитала книжку В. Нестайка "В
країні сонячних зайчиків". Мені ця книжка дуже сподобалась. В ній
розповідається про чарівну країну Сонячних зайчиків. Це гарна країна. В
ній живуть Сонячні зайчики, які допомагають людям. Також в цій книжці
розповідається про хлопчика Веснянку і його незвичайні пригоди. Цей
хлопчик, за допомогою Сонячних і Місячних зайчиків,звільнив свою країну
Ластовинію від хуліганців і жахливого пана Морока. І в країні Ластовинії
всі жили щасливо.</span>
Так. Звичайно, може, та ще й, як!
Сьома сорок п’ять, п'ятнадцять до восьмої, за четверть восьма, чверть до восьмої; тринадцята п'ятнадцять, чверть на другу, п'ятнадцять хвилин на другу; сімнадцята тридцять, пів на шосту, пів до шостої; дев’ятнадцята година п’ять хвилин, п’ять хвилин на восьму, п’ять на восьму; двадцять третя п’ятдесят, за десять хвилин дванадцята, десять хвилин до дванадцятої.
Любіть землю, любіть працю на землі
З давніх давен наших пращурів годувала земля. Тому люди завжди ставитися з повагою до землі-годувальниці, любили її. Багато українських традицій і свят тісно пов'язано з землею та роботою на землі. Це - частина нашої культури, нашої спадщини. Оранка, посівна, жнива з прадавніх часів йдуть одно за іншим у вічномі колі, якому немає кінця.
Труд на землі завжди був дуже тяжким, але почесним. Саме труд хліборобів усіх годував, і якщо не родив хліб, починалося лихо. Тому у народній пам'яті праця на землі завжди сприймалася як вкрай важлива.
Навіть тепер, коли на село прийшла сучасна техніка, земля - не просто засіб виробництва. Якщо не любити землю, ставитися до неї суто утилітарно, то вона може перестати родити. Щоб земля добре родила, її треба любити і піклуватися про неї, як це робили наші пращури. Тим, для кого вона залишається годувальницею, земля неодмінно віддячить добрим врожаєм.
Посидів помружив диеслова це якась дия що робив посидів помружив
