А. И. Куприн "Воспоминания об А. П. Чехове."
1)У Чехова жили:два дворовые пса,две таксы и журавль Арсений.
2)Чехов не любил кошек.
3)Дворовых собак звали Каштан и Тузик,а такс-Бром и Хина.
4)"Славный народ — собаки!"-такие слова Чехов говорил о собаках.
5)Писатель был неравнодушен ко всем людям,"всех слоев, всех лагерей и оттенков".Он разговаривал со всеми,узнавая все новости России.Интересовался всеми событиями,принимал самое активное участие в общественной жизни.Никогда не отказывал в помощи неимущим,его обожали дети и старики.Юным писателям всегда давал надежду,воздерживаясь от ненужной критики.
Рік написання — 1782 Жанр — балада Тема. Страх людини перед таємничими силами природи Ідея. Небезпечно втручатися у світ природи, це загрожує життю. Світ природи — таємничий. Він приваблює і лякає людину одночасно. До кінця пізнати природу неможливо. Історія створення балади «Вільшаний король». В основі балади Гете — старонорвезька народна балада «Танець ельфів» та датська народна пісня «Дочка короля ельфів». Гете у своїй баладі «Вільшаний король» використовує фольклорні мотиви, переосмислює згадані легенди, вкладаючи у неї моральний і філософський зміст. Сюжет ліричного твору. Батько з сином повертаються лісом додому вночі, бо затрималися. Хлопчик чує, як до нього звертається Вільшаний король, кличе його до себе, але батько не зважає на переживання сина, мотивуючи це багатою дитячою фантазією. Кульмінацією та одночасно розв’язкою твору є загибель хлопчика, який все-таки потрапляє до Вільшаного короля. Композиція. Діалог батька і сина — розкриває почуття героїв. Вірш складається з 8 строф (катренів) Художні засоби. Епітети — «вільшаний король, хвостатий пан, вранішній туман, любе дитя, квіти прекрасні.» Розмір та вид стопи: трискладовий амфібрахій з пропуском складів. Спосіб римування: паралельне – аабб Настрій поезії. Напружений, хвилюючий, драматичний, тривожний, трагічний Характеристика героїв Вільшаний король Син Батько Таємничий Уразливий Впевнений Принадливий Має сумніви Сміливий Чарівний Довіряє батькові Боїться за сина Могутній Вразливий Люблячий лякає Ніжний Поспішає Образи-символи балади • вільшаний король — природа • ніч — стихія непізнаного, нерозвинених можливостей; стихія злих сил. • вітер — символ руйнації й оновлення; дух (подих) Всесвіту; • вітер — символ свободи, швидкості. • туман — символ блукання і невизначеності шляху; • верба — символ печалі, туги, долі; • хлопчик — людство • вільха— (низинне дерево) — символ поєднання в одне ціле води і землі. • батько й син — втілення різних поглядів на світ, природу • тупіт коня — рух природи й людства вперед Конфлікти твору дорослий — дитина батько — син життя — смерть надія — відчай
Джерело: https://dovidka.biz.ua/vilshaniy-korol-analiz/ Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua
Ответ:
На сколько я знаю, Акакий Акакиевич был всегда скромным человеком и единственное, что изменилось в конце произведения, это то, что он очень занемог от горя, вот прям вообще ему плохо стало. У него была цель купить себе новую шанель, ну накидку на плечи, так как старая прозудилась и (вот тут я уже не четко помню) кажется у него ее отняли и Акакий с горя и помер. А вообще он еще был замкнутый ни с кем, кроме букв не общался(тот был писарем) и очень любил свою работу, так как на более не был способен.
В Петербурге городе,ждут ревизора.Чиновников предупредили о том что этот человек,будет выглядеть не приметно.Чиновники,приняли за ревизора бедного человека,у которого нет денег для того чтобы уехать.все чиновники,руководители приезжают к ревизору и дают "ревизору" деньги,в качестве взятки.и сам же ревизор не отказывался,от взяток.ревизор,который раньше был некогда обычным бедным парнем стал всеобщим любимцем,он жил чужой жизнью,в итоге из-за своего вранье "ревизор" становится женихом дочки градоначальника.затем пообещав "золотые горы",ревизор уезжает.и в это же время ревизору пишет его друг,начальник почты,который любил читать чужие письма прочитал,и узнал всю правду.затем все узнают,все.и именно в этот момент,ярая публика получает сообщение о приезде настоящего ревизора.
Дети, я -взрослый человек, возможно у меня слишком циничный подход к жизни. Но мне кажется, что это по развитию примерно трехлетний ребенок, в меру сообразительный, не слишком воспитанный (хотя в 3 года все такие).
А учительнице можно сказать, что он чистый, наивный и добрый ребенок, который не видит зла и воспринимает мир ну, очень своеобразно. Он живет в своем мире, очень слабо связанном с реальностью, его волнуют очень странные вещи, и наоборот, его не волнуют совершенно обычные с точки зрения нормального человека вопросы. Мне бы не хотелось с ним общаться, думаю, что все свелось бы к пословице "лучше с умным потерять, чем с дураком найти" или " не бойся умного врага, а бойся умного друга". Как можно иметь дело с человеком, не понимающим, зачем в пустыне вода, но очень обеспокоенным судьбой розы?
