Её любимый сон- цветущий сад,красивейшая страна,живая Мери и песни.
В житті людини є кілька дуже важливих речей – це друзі, кохані, родичі. А ще є рідна країна, де вона народилися, де їй належить жити, у чию долю та розвиток робити свій внесок. Моя країна – Україна! Я кохаю свою Батьківщину всім серцем, незважаючи ні на що.Моя країна – приклад великої мужності, витривалості та духовності. Моя країна йшла крізь століття дуже важким шляхом. Українці завжди славилися своєю великою внутрішньою силою, неповторною культурою, співучою мовою та високими стандартами моралі. Відкриті, чесні та доброзичливі, вони не раз ставали жертвами жорстокого насильства з боку агресивних сусідів та іноземців-загарбників. Та українці самовіддано боролися за своє майбутнє і краще життя для своїх дітей.Я люблю Україну! Це моя країна до останнього жителя маленького села, до останньої сторінки творів української літератури, до останнього подиху. Твоя історія надихає на великі вчинки, твоє змучене культурне обличчя закликає віднайти сили, щоб творити самому, твоя мова чарує та надихає зберегти її в устах дітей.Я кохаю тебе, моя рідна Україна! Я в захваті від твоєї гармонійної природи, яка не раз оживала на сторінках моїх улюблених книжок. Я стаю на колінах, відчуваючи силу твоєї землі, що годувала моїх пращурів багато століть.<span>Я знаю, що ти переживаєш важкі часи знову. Багато людей геть зневірилося в тобі, хтось навіть соромиться того, що є твоїм громадянином. Але я вірю! Вірю в те, що усі бурі вщухнуть, що ти знов скинеш з себе увесь тягар політичних карнавалів, що ми спостерігаємо сьогодні. Що ти знов засяєш новими яскравими гранями твоєї краси. Я вірю, і я з тобою, моя рідна Україна!</span>
В басне, думаю порою,
<span>Недостача малого:</span>
И мораль есть, и герои,
Только нет диалога.
Можно написать прекрасней,
Не хватило знания,
<span>Назову стих полубасней</span>
И найду признание.
Не гнетёт меня сомненье,
Полубасни час грядёт,
<span>В ней к хорошему стремленье,</span>
Она горе отведёт.
Путь недобрый, нет опасней,
Повстречает впереди,
<span>Сойти можно с полубасней</span>
Вновь со скользкого пути.
Полубасня – басня, вроде,
Хоть диалога в ней нет,
Речь лишь только о природе,
<span>Но душе являет свет.</span>
Подари мне на Новый Год Бесконечную веру в нас В то что даже в плену забот
Раскольников знакомится с М., зайдя в трактир, где тот уже давно пьянствует, ему не хочется идти домой, т.к. там его ждёт скандал с К.И. Все окружающие смотрят на М. с неодобрением и насмешкой. Увидев в Раскольникове возможного собеседника, М. начинает с ним разговор. Лицо М. опухшее, глаза красные. Речь изобличает его как человека думающего, много выстрадавшего, грамотного. Говорит он вычурно, образно, с надрывом. Он рассказывает о тех горестях, что выпали на долю его семьи: у него нет работы, а дома голодные дети Катерины Ивановны, чтобы их накормить, его дочь Соня пошла на панель. Р. приводит М. домой и видит К.И. со зловещим румянцем чахотки на щеках, она кричит на мужа, обвиняя его во всех несчастьях семьи. Вскоре М. раздавит коляска, К.И. сойдёт с ума и умрёт от чахотки. Виноваты социально-экономические условия страны, вступившей в эпоху дикого капитализма.