У аповесці Івана Навуменкі некалькі герояў: Яша Яскавец, Аркадзь Панядзелак, Алёша Тарабан, а таксама Змітрок Калашкан, Алесь Бахілка, іншыя хлопчыкі са Слабодкі, з аднаго боку; Косця Кветка і яго сябры з Першамайскай вуліцы, з другога. Паміж імі па ініцыятыве Алёшы Тарабана ідзе вайна за Цітаву копанку. Непаразуменні паміж вуліцамі заканчваюцца перамогай Першамайкі, вуліцы, сярод дзяцей якой была моцная дружба, цікавыя гульні, не менш цікавыя карысныя справы, якія добраахвотна арганізавала Першамайка пад камандай белагаловага Косці Кветкі.
Навуменкаўскія героі яшчэ дзеці: вучацца ў першым і другім класах і жыццё сваё вывяраюць у дзіцячых гульнях, у тым ліку і ў вайне за Цітаву копанку.
Цэнтральны герой аповесці Яша Яскавец - хлопчык, увесь воблік якога створаны мастаком у сукупнасці розных рыс яго характару: душэўнай цеплыні, чэснасці, пранікнёнасці ў сутнасць справы - адным словам, увесь характар раскрыты ў яго шматграннасці, той прасветленай яснасці, якая пранізвае яго воблік.
Яша Яскавец з "прыдуркаватым" Пепам пасе кароў, клапоціцца пра сваю Рагулю, бавіць час у гульнях з сябраміравеснікамі. Калі ж Яша застаецца сам на сам, тут ён у палоне сваіх думак, сваёй дзіцячай мары. А мара яго была цікавая, пра яе хлопчык думаў усю зіму, як бы яму "праскакаць верхам на кані па вуліцы, каб яго ўбачыла настаўніца Марыя Рыгораўна ці Ліза". Пазней стане вядома, што дзіцячая мара Яшы здзейснілася: "У той вечар ён скакаў на кані. Ён ляцеў услед за белагаловым Косцем і бачыў, што Марыя Рыгораўна стаяла ля сваіх веснічак".
Праз кароткую, але досыць гаваркую заўвагу-характарыстыку намаляваны вобраз "самага дужага на іхняй вуліцы жылістага, рудога Алёшы, якога ўсе баяцца". Сказанае пра Алёшу Трабана не раз паўторыцца ў аповесці, але абавязкова ў звязку з канкрэтнымі абставінамі.
Герої поеми Гомера «Іліада» Ахілл і Гектор — найхоробріші воїни у своєму війську.
Про Ахіла автор говорить : прудконогий , богосвітлий, богоподібний,
постійні епітети для Гектора: коней баских упокірник, божистий ,
шоломосяйний , осяйливий . Ахіллу було передбачене довге мирне життя або
смерть на війні, але він іде на війну, бо вибрав коротке та уславлене
життя. Гектор — троянський вождь, головний захисник міста, він
переконаний у справедливості свого місця на війні. Обидва герої гинуть у
боротьбі.
І Гектору, і Ахіллу властиві доблесть, пристрасне бажання перемогти
і прославитись. Обидва вони мужні, сильні, на їх рахунку багато
подвигів та перемог. Вони є гідні супротивники, адже автор порівнює
Ахілла з соколом та Гектора з високолетним орлом. Риси характеру Ахілла:
мужність, сила, справедливість, егоїзм, почуття власної гідності,
почуття героїчної честі , помста, благородство , жорстокість . Гектору
притаманні мужність, людяність, жертовність, благородство, сумлінність ,
стриманість, ніжність , вірність. До рис, що характеризують обох,
слід додати їх побожність. Ахілл звертається до богів, зокрема до Зевса.
Гомер часто підкреслює побожність Гектора .
Ахілл – улюбленець богів – доблесний воїн , його відвага не знає
меж . Він вірний товариш, щирий і чесний. Разом з тим він нетерпеливий,
нестримний у своєму роздратуванні, запальний та гнівний. Дуже чутливий
в питаннях честі : після образи він відмовляється продовжувати війну,
відкидає спроби примирення, хоч це призводить до важких наслідків для
війська – гинуть ахейці. Після загибелі свого друга, одержимий жагою
помсти, він іде на бій з Гектором, засліплений гнівом , знущається над
його тілом . З іншого боку, герой сумує за своїм другом, гірко ридає
біля матері , співчуває батькові Гектора. Ми бачимо в серці Ахіла
душевну боротьбу між помстою і шляхетністю.
Мужність Гектора – це результат розумної волі. Йому знайоме
відчуття страху, але він навчився бути безстрашним. Гектор з сумом у
серці залишає батьків, дружину и сина, бо він безмежно вірний обов’язку
– захисті Трої. Позбавлений допомоги богів, він віддає своє життя за
рідну землю. Гектор людяний. Він ні разу не дорікнув Єлені, пробачає
брату та не відчуває ненависті до них , хоч вони були винуватцями
Троянської війни. У словах Гектора немає зневаги, зверхності . Він
звертається до Ахіллеса як рівний до рівного , Ахіллес же виявляє повну
зневагу до супротивника . Людяність Гектора та надмірна гнівливість
Ахілла – відмінність між героями Гомера.
Ахілл і Гектор — справжні герої свого часу . Для давніх греків вони були ідеалом воїна, героя, людини.
