Пропоную скласти такі речення з прямою мовою:
1. "Доню, підемо їсти!" - гукала мати з сусідньої кімнати.
2. Батько попросив Івана: "Подай, будь ласка, молоток".
3. "Я буду тобі винна", - сказала дівчина подрузі.
4. Мама спитала мене: "Ти підготувалась до контрольної?"
Відповідь:колись лесь там далеко ще в давнину була одна весела країна. В тій країні росла слива-злива. І кащали що від одного укусу тизх плодів людина прчала сміятися. І ніхто неміг перестати сміятися. А круглу планету називали що то не просто куля а куля-ґуля. В тій країні був непросто серп а серп-серб,і було там багато таких різних слів. Напр клад: шити-жити, мимохіть-мимохідь,там-дам. Якщо всі слова перечисояти то буде дуже довго тому от і ця історія кінчається.
Довго думала і швидко писала
Ще зовсім недавно сонечку було важко дотягнутися до землі крізь волохаті, сіро-сині, неначе брудні, вологі хмари. Ще зовсім недавно біліли подвір’я сріблястим снігом. А сьогодні біліють своїм святковим вбранням вишеньки грушки й сливки, неначе наречені. А красені-каштани у відповідь на сліпучо-білий, такий чистий цвіт «дівчат» викинули свої свічечки-пірамідки з червоною облямівкою.Та берізка цієї весни майже не відстає від найновіших тенденцій моди: у неї цьогосезонна сукня із жовто-зеленого бісеру, що нагадує різної довжини сережки, які кокетливо звисають або гойдаються, коли їх, ніби ненавмисно, займає вітер-пустун. Черемха знову буяє цвітом і пахощами, які ні з якими іншими не сплутаєш.Мабуть, то справжні французькі парфуми, які весна привезла з самого Парижа. Лише старі дуби якось не зорієнтувалися, що цієї весни одягти. Їм, дідусям, ще не зрозуміло, чи то вже справжнє тепло, тому так довго і світять своїм кістяком у лісі. А яким килимом весна вистелила землю: на зеленому тлі — то жовті цяточки кульбаби, то сині рясту або: проліска, то темно-фіолетові курячої сліпоти. Все навкруги дихає свіжістю тамолодістю весни.
Родина – це святе, це твоя сила, це твій захист та надії, це твоя віра й прагнення, це твоя фортеця. Це ті люди, що будуть з тобою впродовж твого життя, йтимуть поряд, триматимуть за руку, підставлятимуть плече.
Моя родина невелика, але міцна та дружня. Ми звикли підтримувати один одного: коли знаходимося на відстані, обов’язково телефонувати, коли хтось хворіє, то майже цілодобово чергувати біля ліжка, коли комусь потрібна підтримка, то приходити на поміч незважаючи на відстань.
