Спільні ознаки приказки та прислів’я: відображають мудрість попередніх поколінь нашого народу, його погляди на світ, людину, її характер, вони поділяються на групи за змістом, не вживаються в прямому значенні, їх не треба сприймати буквально, бо їх справжній зміст прихований, належать до найменших жанрів усної народної творчості, стійкі фрази, що в стислій і точній формі висловлюють думку про певні життєві явища, людські риси та вчинки.); відмінні ознаки приказки та прислів’я: у прислів'ях є висновок з першої частини, а в приказках є лише натяк на нього, його треба додумати. Прислів'я —довершений за змістом вислів про риси та вчинки людей з повчальним характером. Приказка<span> — це образний вислів, що влучно характеризує людину, але на відміну від прислів’я висловлює думку неповно. Прислів’я здебільшого мають дві граматичні основи, тобто вони є складним, інтонаційно завершеним реченням. А приказки коротші, вони переважно бувають частиною речення.)</span>
VІІІ розділ. Приїзд батька та продовження навчання.
1. Журба наболілої дитячої душі.
2. Мама втішає сина.
3. Зустріч Михайлика з Любою.
4. Розповідь дівчинки про сестричку, школу.
5. Знову навідались у загороду.
6. Тепла розмова до надвечір'я.
7. Інші можуть дражнити.
8. Зустріч з батьком.
9. «Завтра до школи поведу».
10. Сусідські розмови у хаті.
11. Учителька перевіряє знання хлопця.
12. Здібного школяра записують в другу групу.
13. Рецепт приготування чорнила.
14. Сніг за вікном.
15. Батько носить безчобітного сина до школи.
16. «Справжнісінькі чоботята»для сина
Я розумію це таким чином. Літечко ворота зачинило - літо уже пройшло або проходить. Й осені ключа від них дало - що уже приходить осінь літо дає йому ключ. ось так я розумію ці рядки.
Смілива зозулька
Ведмежата
Під зеленим шатром лісу
Хто ж винен?
Хто це такий?
Осінь
Здрастуй, зимо!
І трапиться ж отаке.
Не забув
А він вже вдома
Повінь
Напевне, кожен з нас хоч раз у житті на декілька
хвилин відчував себе яянином. Візьмемо звичайний приклад: хтось пропонує тобі
допомогу, але через власне горде «Я» ти від неї відмовляєшся, навіть тоді, коли
так її потребуєш. Інколи, зовсім рідко, яянином бути корисно, це загартує твою
наполегливість і підвищить самооцінку, але важливо не перебільшувати!
<span>Коли ж яянин
починає полонити тебе, не треба цьому піддаватись, потрібно боротись! Не
можеш сам – звертайся за допомогою, не соромся, зумій перебороти у собі пиху та
зухвальство. </span>
Отже, інколи в собі ми бачимо яянина, але важливо
вчасно його побороти.
Денисенко Катерина
За яких обставин можна потрапити до країни яян?
<span>Яянином, звичайно, можна стати. І не обов’язково в дитинстві чи юності. Це може трапитись з людиною
і у дорослому віці тоді, коли вона почне дбати про себе більше чим це
необхідно. Таких яянів вистачає навколо нас, потрібно лише придивитись, краще
пізнати людину.</span>
А от чи можна потрапити до самої країни яян? Як
хлопчик-козопас опинився там? А головне, чому?
Старий, немощний дідусь розповів головному героєві
про історію свого життя, як він випав за борт судна, на якому служив юнгою, під
час сварки. А хлопчина опинився на вулицях міста в той момент, коли залишився
на самоті зі стадом кіз.
Можливо, людина може опинитися серед яянів тоді,
коли вона зовсім самотня, нікому не потрібна (адже наш герой сирота). Або коли
втрачає почуття людяності, взаєморозуміння, взаємопідтримки (як це трапилось з
юнгою)?
<span>Тому кожному з нас потрібно задуматись, ким і яким
бути, дбати лише про себе чи хоч інколи зважати на людей, які навколо і,
можливо, потребують уваги або хоч теплого слова. Можна жити яянином серед людей. Але страшно
опинитись в далекій невідомій країні, з якої немає вороття! Вибір за нами…</span>