Конвалія — це невелика рослина роду багатолітніх трав родини лілейних.
Конвалія виростає до 20—30 сантиметрів заввишки, має довге та широке листя, в період цвітіння на стеблині з'являються білі невеличкі квіти, що розташовуються одна за одною і мають сильний приємний аромат.
Росте конвалія в лісі, любить затишні тінисті місця, цвіте в нашій місцевості на початку травня.
Конвалію використовують у фармацевтичній промисловості для виготовлення ліків, а також як декоративну квітку.
Подробнее - на Znanija.com - znanija.com/task/5504304#readmore
Пісня супроводжує український народ протягом усієї історії його існування. У часи розквіту та занепаду, під час важких випробувань війнами, бідністю, національного гніту народна пісня допомагала людям. У ній – пам'ять про визначних історичних діячів, про минуле, щирі почуття. У радісні хвилини життя – при народженні немовляти, хрещенні, весіллі, на будь-яке свято – пісня неодмінно лунала, зігріваючи душу та підіймаючи настрій. Пісня допомагала в праці та в дорозі. Мабуть, така співуча в нас українська душа. Є давня легенда, пов’язана з пісенністю українського народу. У ній розповідається про те, що Господь обдаровував усі землі світу багатствами, тож українській землі, яка постала перед ним останньою, не залишилося нічого, окрім народної пісні. Мабуть, ця легенда виникла в часи великих бід, що випали на долю нашого краю. Та пісня, пообіцяв Господь, допоможе людям пережити всі лиха та ще й нестиме радість та світло. В українських народних піснях живе вся історія нашого буття. У них і кохання, і побутове життя, і праця, і військова слава. Українські пісні надзвичайно мелодійні, щирі та прості. Вони нікого не залишають байдужими. Незважаючи на те, що багато з них народилися з болю, вони несуть світло та свято життя. У наших піснях немає жорстокості, агресії, навпаки – прагнення щастя, любові, добробуту, гумор, що найкраще характеризує національні риси нашого народу. Без рідної пісні ,як і без рідної мови, людина не може висловити своїх почуттів. От як пише про те І. Драч: А пісня - це душа. З усіх потреб потреба. Лиш пісня в серці ширить межі неба. На крилах сонце сяйво їй лиша — Чим глибше пісня, тим ясніш душа. Народну пісню треба берегти, бо в ній – невичерпні багатства душі цілого народу.
Напишемо текст-міркування на тему "Кого я вважаю своїм другом":
Дуже часто я задумуюсь над питанням справжньої дружби. Кого ж можна вважати своїм другом? Людину, перевірену часом та обставинами. Я вважаю, що друг - це особистість, яка ніколи не зрадить, не стане підводити через заздрощі, а навпаки підтримає словом або ділом. Не варто забувати віддавати другу те, що він дає: тепло, турботу, лагідність.
На щастя, у мене є гарний товариш. Його звати Петро. Я дружу з ним з раннього дитинства. Ми росли разом: вчились ходити, розмовляти, вперше падали, сварились та мирились. Але я впевнений, що на цю людину я можу покластись. Петро - друг, перевірений часом. Я неймовірно щасливий, що маю поряд із собою таку чарівну людину. Сподіваюсь, що я також хороший друг для Петра.
Оксано подивися який гарний місяць на небі
