Багато снігу - багато хліба.
Був уночі іній - вдень сніг не випаде.
В лютому сонце йде на літо, а зима на мороз.
В холод кожен молод.
Взимку сонце крізь плач сміється.
Вітер добрий при стозі, а злий при морозі.
Вітер у січні зі сходу несе добру погоду.
Грім узимку - на сильні морози, блискавка - на бурю.
Держись, Хома, іде зима!
До завірюхи треба кожуха.
Зима біла, та не їсть снігу, а все - сіно.
Зима з снігами-літо з хлібами.
Зима засніжена - літо дощове.
Зимове сонце, як мачушине серце: світить, а не гріє.
Зимою день такий: сюди тень, туди тень, та й минув
Зимою деньок, як комарів носок.
Зимою добре, а літом ще краще.
Кільця довкола місяця - на сніг.
ледащо, а їсти нема що.
Лиха тому зима, в кого кожуха нема, чоботи -
Лютий воду відпускає, а березень підбирає.
Місяць лютий гостро крутий.
Місяць лютий спитає чи взутий,
Мороз - аж іскри сипляться.
Не той сніг, що мете, а той, що зверху йде.
Синиця пищить - зиму віщить.
Січень не так січе, як у вуха пече.
Сонце блищить, а мороз тріщить.
Так холодно, що якби не вмів дрижати, то змерз би.
Такий мороз, аж зорі скачуть.
То сніг, то завірюха, бо вже зима коло вуха.
Як зазиміє, то й жаба оніміє.
Як лютий не лютуй, а на весну брів не хмур.
Як приходить сніг з дощем, то йдуть до шевця з плачем.
Як сніг упаде, то пастух пропаде, а як розтане, пастух устане.
Якщо взимку сухо і холодно, влітку сухо і спекотно.
У нас вдома живе котик. Як тільки він з'явився, ми назвали його Маркізом за його красу і горду вдачу. Але він ніяк не хотів відгукуватися на це ім'я. А ось ім'я Пушок йому сподобалося. Воно йому дуже йде, адже він сибірської породи і шерсть у нього довга, пухнаста і м'яка, як ніби справжній пух.
Природа пофарбувала Гармата в димчасто-сірий колір, а живіт, лапки і трикутничок на мордочці - в білий. Хвіст пухнастий, як віяло. І він його носить гордо, як прапор.
А ще за допомогою хвоста він висловлює свій настрій: смикає, коли сердиться, б'є бабусю по ногах, коли не дають їсти, тихенько рухає кінчиком, коли задоволений.
Наш котик маленький хижачок, тому і переловив в підвалі нашого двоповерхового будинку<span>U nas vdoma zhyve kotyk. Yak tilʹky vin z'yavyvsya, my nazvaly yoho Markizom za yoho krasu i hordu vdachu. Ale vin niyak ne khotiv vidhukuvatysya na tse im'ya. A osʹ im'ya Pushok yomu spodobalosya. Vono yomu duzhe yde, adzhe vin sybirsʹkoyi porody i sherstʹ u nʹoho dovha, pukhnasta i m'yaka, yak niby spravzhniy pukh.
</span>
Одного разу вирішив Павлик змайструвати буду для сірка. Взяв він кілька дошок, взяв пилку, молоток і цвяхи, та й почав майструвати. Спершу ніяк не виходило порівняти дошки за довжиною. То одна була коротша, то інша задовга. Та коли, нарешті, дошки були більш-менш вирівняні, почав Павло їх докупи цвяхами збивати. Та як не збивав, на буду воно було схоже все менше та менше. І раптом Павло як гримне собі молотком по пальцях, як скрикне, жбурне спересердя молоток у кущі. "Це, - каже, - інструменти погані, - браковані якісь" . Правду кажуть - у поганого майстра і пилка крива.
Михайлівський Злотоверхий це назва газети чи тексту?
Колись давно дісліднкик дослцджували невідомі землі . Вони їх відкривали і наносили на нові карти .
їх відзначали подякою . Було багато дослідників різних країн. деякі шукали землі наприклад індію а находили зовсім інші нові землі .
