<span>Срібний ліс потону у сніжному океані, що так і нагортає на нього кожного дня сиві хвилі метелиці. А коли ще й вітер почне сердитися, то крижані, свинцеві гребні ніби ланцюги сковують кожний порух гілочок. Так і стоїть ліс понурий і холодний. Майже всі пташки покинили його у самоті. Але щоранку він має розраду - малі снігурі немов маленькі сонечка, пробуджують сонні дерева. Вони безустанно ллють свій радісний дзвенькіт і струшують з дерев перлові прекраси, що ніби маленькі намистинки сіються на сріблясий килим<span>Ⓐ</span>.</span>
Ответ:Якось увечері, коли сонце так красиво заходило, зза кущів з'явилася зграя чудових великих птахів.Каченя ніколи не бачило таких прекрасних створінь.Сніжисто-білі, ніби із снігу, з довгими гнучкими шиямито були лебеді.Вони дивно закричали, махнули розкішними білими крилами і полетіли у вирій, за безкраЇ моря.Вони піднеслися високо-високо,а гидке каченя охопило дивне хвилювання.
Объяснение:
Що тобі не мило, другові не зич.
Річ краще нова, а дружба – стара.
Берись дружно, не буде сутужно.
Найти друга, за якого можна померти,— легко, а такого, щоб за тебе помер,— важко.
Легко друзів знайти, та важко зберегти.
З вовками жити - по вовчому вити.
<span>Краще померти біля одного, ніж жити у свого ворога. </span>
Минула велична козацька доба, коли кожен чоловік вважав себе вільним козаком і мав за честь загинути в бою за свою Вітчизну.
Треба вставити букву и виростите
