Пітьма і зло породили велетенського змія, щоб, урешті-решт. запанувати над світом. То було небачене страховисько, могутнє та спритне. Понад усе змій, якого звали Апопом, не любив сонце. Чи може пітьма любити сонце? А змій був дитям пітьми...
Усі друзі сонця-Ра ставали ворогами Апопа. Змій так люто ненавидів бога Ра, що навіть при згадці про нього починав дрижати.
<span>Глибоко під землею — житло жорстокого змія. Однак і туди проникають сонячні промені, бо щовечора, завершивши свій похід над землею, Ра спускається до підземного світу. Нікуди від нього не сховатися! </span>
<span>Скрізь це ненависне сонце! Я мушу позбутися Ра! — не тямлячи себе від люті, вигукнув Апоп. — Тільки тоді, коли на землі не стане цього бога, пітьма і зло запанують над світом!Відомо, що Ра кожного вечора мандрує водами підземного Нілу. А якщо випити воду підземної ріки? Тоді зухвалий Ра не зможе ніколи потрапити до царства пітьми... А там побачимо, що робити далі.<span>Апоп надимає черево й припадає до підземних вод. Він п'є довго, води в Нілі стає все менше та менше. От і все... Річище порожнє, за кілька хвилин воно зовсім висохне. Ра ніколи більше не потрапить під землю!</span>«Підступний змій думає, що коли він вип'є підземний Ніл. я не спускатимуся більше під землю... — розмірковував Ра. — Настав час покінчити з породженням пітьми і зла. Апоп повинен щезнути!»І непереможний Ра вирушає на вирішальну битву зі змієм! Він — сонце, а сонцю підвладний увесь світ.Битва була довгою й жорстокою. Змій такий дужий і великий, що Ра ніяк не міг його скорити. Та богові замало вбити Апопа. Спочатку треба примусити його повернути підземні води.Слава переможцеві! Слава великому Ра! Він здолав Апопа. притиснув його так, що той повернув підземний Ніл — випустив його зі свого бездонного черева! Тепер не варто вбивати змія, він переможений — нехай живе! Ра святкує перемогу! Ра — великодушний! Осяяний звитягою. бог сонця продовжує свою щоденну подорож...Даремно Ра пожалів Апопа. Зло ніколи не скориться світлу. Змій знову випив підземний Ніл, коли Ра тільки-но піднявся над землею. Наступної ночі все повториться знову. Змій Апоп. що не змирився з поразкою, знову нападе на Ра, а сонячний бог ще раз доведе свою непереможність.<span>Щоночі в підземному світі відбувається битва між силами світла й пітьми. Ця битва щоразу незмінно закінчується перемогою світла.</span></span>
Очень грустная история Ромашка Андерсена рассказывает о красивом полевом цветке, который радовался жизни и солнышку. Но вот однажды его выкопали вместе с небольшим кусочком земли и положили в клетку к птичке. Ромашка жалела жаворонка в неволе, но тот вскоре погиб от жажды, а цветочек просто выкинули...
В целом, жил один парень, по-сути еще сопляк, но в жизни уже разочарован. Хотя, очень образованный, знает языки, историю и т.д. От разочарованности своей и неинтересу к жизни, решает он уехать в село одно. Там к нему подселился поэто-романтик (ну, так себе поэт, но мысли хорошие рождал) Ленский. Ленский младше Онегина и напоминает ему самого себя в молодости: такой же жизнерадостный, готовый анализировать любые явления и темы, а самое главное влюбленный. Можно сказать, что если сравнивать Онегина и Ленского в одном возрасте, то всё у них почти одинакого, кроме отношения к чувствам,любви и девушкам. Онегин- натура влюбчивая и ветренная, а Ленский - однолюб. Вот так и начали они свое общение, интересно им было друг с другом, можно сказать дополняли.
Помимо них жила в этом селе семья Лариных. Татьяна Ларина (дочь вторая) очаровала Онегина, а в нее друг его был уже влюблен. ИТОГ: никто не поженился, Ленский убит, Татьяна отшила Онегина т.к. крайне принципиальна. В общем, кончилось все началом- Онегин разочарованный в жизни человек.
Если не ошибаюсь ответ под буквой: В
