<span>Гуситський рух - збройна боротьба чеського народу проти католицької церкви, феодального гноблення та німецького засилля у XV ст.Передумови й причини<span>Німецька мирна колонізація чеських земель (з XII ст.) сприяла економічному зростанню країни; німці панували у промисловості , торгівлі й міському самоврядуванні.Посилення позицій католицької церкви (великі земельні володіння, симонія, вилучення більшої частини десятини на користь Риму, продаж індульгенцій).Зростання незадоволення чехів католицькою церквою та німецьким пануванням.</span>Привід: страта Яна Гуса за звинуваченням у єресі в 1415 році; його послідовники називали себе гуситами.Ян Гус (1371 - 1415 рр.) - чеський проповідник, професор Празького університету.Погляди Яна Гуса Церква має повернутися до "євангельської бідності".Єдиний авторитет у справах віри - Святе Письмо, а не накази пап і рішення церковних соборів.Засуджував симонію і продаж індульгенцій.Усі християни, а не тільки духовенство, мають причащатися і вином, і хлібом.Богослужіння мают відбуватися чеською мовою.Основні течії гуситського рухуЧашникиСимвол - чаша для церковного вина.Склад: міська верхівка, середнє духовенство і рицарство, професори університету.Вимоги<span>Позбавити католицьку церкву земель.Запровадити відмову від власності для духовенства.Здійснювати причастя мирян хлібом і вином.</span>ТаборитиНазвані за місцем розташування укріплення на горі Табор.Склад: дрібне дворянство, міська біднота, бідне духовенство, селяни.Вимоги<span>Позбавлення церкви влади і власності.Переведення церковних служб на чеську мову.Скасування приватної власності і створення царства справедливості.</span>Результати й наслідки гуситського руху<span>Наприкінці XV ст. у Чехії співіснували католицька і незалежна від Риму християнська гуситська церкви.Покінчено з німецьким засиллям.Створено умови для розвитку чеської мови і культури.Гуситські війни стали прологом для європейської Реформації XVI ст.</span></span>
Объяснение:
Всероссийскую слву преобрели постановки ярославского актёра и режиссёра Фёдора Григорьевича Волкова (1729 - 1763). Елизавета Петровна наслышанная о его успехах, вызвала труппу Волкова в Петербург. В 1756 году был учреждён "Русский для представления трагедий и комедий театр", где Волков стал не только актёром и режиссёром, но и декоратором, а с 1761 году - директором. Это был первый русский профессиональный театр.
В театре стали ставить трагедий А. Сумарокова. Они хорошо воспринимались публикой, поскольку написаны били на русские сюжеты и исполнялись русскими актёрами. Приурочивались обычно эти постановки в юбилейным датам военных побед России или дням рождениям монархов. Первыми такими постановками стали "Торжествующая Россия" и "Побеждённое предрассуждение". В 1767 году впервые был поставлен на русском национальном музыкальном материале балет "Забавы о святках".
<span>Селянська реформа 1861 р. в Росії та її здійснення
вУкраїні.Аграрна реформа 1848 р. в Австрійській імперії і вЗахідній
УкраїніПочаток індустріалізації в Україні.Промисловий розвиток
західноукраїнських земель.Столипінська аграрна реформа та її здійснення в
Україні.У кінці XVIII ст. українські землі були вкотре поділені і
опинилися під владою Російської та Австрійської імперій, у складі яких
вони перебували впродовж XIX - на початку XX ст. Становище українських
земель на поч. XIX ст. було важким. І російські, і австрійські володарі
розглядали Україну як колоніальний сировинний придаток до промислове
розвинутих центральних районів своєї імперії. Промисловість на окраїнах
розвивалася вкрай повільно. Панщина, кріпосне право та інші форми
експлуатації селянства гальмували розвиток промисловості, сільського
господарства та внутрішнього ринку.У цей же час в країнах Західної
Європи відбувається промислова революція, яка не могла не позначитися на
ході економічного розвитку країн Центральної та Східної Європи, в т. ч.
й України. На землях Лівобережної та Слобідської України успішно
розвивається землеробство, основою якого були дрібні та середні
поміщицькі господарства. На Правобережжі високу ефективність
господарювання демонструють великі магнатські маєтки, які
спеціалізувалися на вирощуванні зернових, буряків. Найуспішніше
розвиваються господарства Степової України, де більшість землі
перебувала в руках українських селян, а також колоністів-німців, сербів,
болгар, євреїв, вірменів, греків та ін. У цьому регіоні успішно
розвивалося також поміщицьке тваринництво, особливо конярство,
вівчарство. З українських земель розпочався вивіз худоби та інших
продуктів сільського господарства.Величезні прибутки поміщикам, особливо
Правобережної України, давало ґуральництво та цукроваріння, які були на
той час дуже «модним» промислом. Важливе місце у промисловості України
займало сукновиробництво, другорядне - залізоробна, скляна, паперова,
кам'яновугільна та деякі інші галузі, Характерною рисою господарства
першої половини XIX ст. була його раціоналізація, що свідчило про
народження нової епохи - епохи індустріалізаціїПромисловий переворот в
Україні.Промисловий переворот започаткував епоху індустріалізації. Його
перший етап відбувся у 20-40-их рр. XIX ст. Незважаючи на панування
кріпосництва в аграрній сфері та деякі інші перешкоди на шляху до
економічного зростання, у першій третині XIX ст. мануфактурне
виробництво досягло значних успіхів. Зростала кількість мануфактур,
число найманих робітників. Почали використовуватися механічні робочі
машини, зросло зацікавлення поміщиків, купців у збільшенні
виробництва.Промисловий переворот в Україні почався у харчовій галузі
промисловості. У 20-их роках з'явилися перші парові ґуральні. Парова
техніка прискорила виробничі процеси, збільшила вихід горілки з одиниці
сировини.У цей же час виникає цукрова промисловість. Перший цукровий
завод збудував польський поміщик граф І.Понятовський у 1824 р. в с.
Трощин Канівського повіту Промисловці та фабриканти також були проти
кріпосництва, яке перешкоджало вільному розвитку торгівлі і
промисловості. Твори Т.Шевченка, Марка Вовчка були суцільним
звинуваченням проти кріпацької неволі.У 1857 р. почали створюватися
особливі губернаторські комітети для розроблення програми селянської
реформи. У наступному році цар створив Головний комітет, при якому діяла
Редакційна комісія, що займалася зведенням усіх пропонованих проектів. У
комісію входили і брали активну участь у її роботі українські поміщики з
Чернігівщини Василь Тарновський та Григорій Ґалаґан. Проект аграрної
реформи прийнято Державною радою Росії. На його підставі Редакційна
комісія підготувала «Положення», яке цар Олександр II підписав 19 лютого
1861 р.
</span>
Война с Наполеоном, образование северного и южного общества декабристов,отмена крепостного права,русско-турецкая война , убийство Александра 2 народниками.