<span>Прослужив на Кавказе почти три года Лев Николаевич Толстой отразил свои впечатления в своих военных повестях. В рассказе «Кавказский пленник», написанном Толстым специально для детей,отразилось происшествие, случившееся с ним самим.. Лев Толстой выступал против всяких войн ,осуждал жестокость горцев, выступал против национальной розни. Поэтому писатель в рассказе написал коротко: «На Кавказе тогда война была», не уточняя, какая именно . Всем своим произведением толстой призывает читателя с уважением относиться к обычаям и традициям людей всех национальностей. Писатель утверждает, что нет «хороших» и «плохих» национальностей, а есть хорошие и плохие люди, и при этом совершенно не важно, какого цвета у них глаза, волосы и кожа… Главные герои повести "Кавказский пленник" Л.Н. Толстого - офицеры русской армии Жилин и Костылин, участвующие в войне за присоединение Кавказа к России. Попав в плен к горцам, по вине Костылина, два "брата по несчастью" ведут себя в одинаковых обстоятельствах по-разному. Жилину,как яркому представителю русского народа, противопоставлен контрастный персонаж - товарищ по полку офицер Костылин. Это грузный, трусливый, ненадёжный , нерешительный и малодушный человек . В нём нет ни преданности, ни верности. А Жилин - скромный русский офицер, «хоть не велик ростом, а удал»</span>
Челкаш -это вор. Как-то заболел его друг Мишка, и он взял на работу деревенского парня Гаврилу. Они куда-то плывут, получают и забирают товар. Гаврила все время хочет оторваться от Челкаша. Деньги он все-таки получает, а потом между Челкашом и Гаврилой происходит схватка и Гаврила бросает в вора Челкаша камень. Вор умирает, а Гаврила забирает и его деньги
Нещодавно на уроці зарубіжної літератури ми вивчали твір В.Бикова «Альпійська балада». Мене відразу захопив сюжет повісті. Коли я дочитала до кінця, була вражена ще більше. Це трагічна історія людського життя під час другої світової війни. Я побачила справжню велич, силу і красу звичайних людей у страшні воєнні часи.
Головний герой утікає з концтабору. «Звірі» вийшли на полювання, його переслідували пащі натренованих собак. Багато довелося пережити Іванові у його нелегкій дорозі на волю. Знайомство із Джулією. Зустріч з голодним божевільним і його загибель. Іван дуже хотів його врятувати, але не міг, бо інакше би усіх зловили. Совість не дозволяла кинути напризволяще Джулію, він ніс її, коли вона була знесилена і втратила віру на порятунок. Джулія перев’язувала рани, що боліли і дошкуляли йому. Почуття кохання, що спалахнуло у такий тривожний час, додало сили утікачам. Ми бачимо, що справжні люди є добрими, щирими і людяними навіть тоді, коли перебувають у нелюдських умовах.
Наприкінці твору вражає самопожертва головного героя. Глибокий сніг ховає Джулію від ворогів. Іван загинув, але своїм вчинком врятував дівчину.
<span> На жаль, твір воєнної тематики перегукується з сьогоденням. На сході країни триває війна. Там також є герої: сміливі, сильні, готові до самопожертви. Вони здатні протистояти долі, готові до важких випробувань</span>
Мир вокруг ТЕБЯ воттак можно назвать
