Стари́й (стрі́ляний) вовк — про людину, яка багато пережила, загартована життям, витривала
Твір-роздум на тему "Своє рідне - своєрідне":
Батьківщина - це край, у якому ми народились, зросли. Це рідна країна, де живуть наші батьки, з якою нас багато що пов'язує. Моя рідна держава - Україна. Це самобутня та незалежна країна, яка має свої характерні особливості.
Кажуть, що своє рідне - своєрідне. Що ж це означає? Рідною є країна, в якій народилась та виросла людина. А своєрідна - це та, що має характерні особливості, не схожа на інших. Я вважаю Україну незвичайною, оригінальною. Тобто не тільки рідною, а й особливою.
1.З батьками літом я подорожував Одесою,Львовом та Київом.
2.Дорогі восьмикласники,вітаємо вас з новим навчальним роком.
3.Мабуть,я завтра не піду до школи.
Кожна людина є цінною та неповторною. Усі ми різні, але прагнення стати гідною людиною має стати нашою спільною рисою. Недарма кожен з батьків намагається зробити усе можливе, щоб їхня дитина виросла гідною людиною. Але як це – бути гідним? Що таке гідність?Протягом життя ми всі робимо вчинки та приймаємо рішення. Деякі з них є правильними, деякі призводять до помилок. Таким чином ми вчимося та розвиваємося. Є також певні орієнтири, на яки ми маємо рівнятися – морально-етичні принципи, затверджені суспільством.Гідність – це вміння тримати себе та свої думки чистими, що допомагає вчинити правильно, навіть якщо для цього доведеться боротися з особистими емоціями та переступати через свої слабкості. Гідність – це внутрішнє відчуття благородства та відчуття власної відповідальності за своє життя та життя близьких. Гідна людина має чисті думки, адже саме від цього залежать її вчинки. Чесніть, благородство, порядність, співчуття до навколишніх та доброзичливість допомагають людині стати гідною.Наше життя є складним. В ньому зустрічається усе: радість і горе, нагороди та випробування. Ми стикаємося з підлістю, зрадою, ненавистю та болем. Це також невід’ємні частини нашого життя, але тільки від нас залежить: чи гідно ми витримаємо ці складні життєві іспити та вийдемо з труднощів переможцем, зберігши людяність,чи зламаємося та втратимо єдине, що нам по суті належить – свою гідність.Сьогодні, коли в сучасному світі досить важко знайти правильний шлях, адже моральні цінності та еталони правильної поведінки у суспільстві докорінно зламані, а людське життя не важить нічого, сьогодні, як ніколи, гостро постає проблема пошуку та відродження насамперед у самому собі цих вічних рис, що врешті решт і роблять людину гідною – тобто справжньою Людиною.
Цього літа моя родина відпочивала на морі. Ми жили в невеличкому дворі в окремій хатинці. Той двір був на самому березі, тому я майже на вилазила з води. За той час, що ми там були, я дуже подружилася з морем. Воно уявляється мені величезною казковою істотою, дуже розумною. Якщо це й не так, у моря обов’язково є власна душа. Інколи в мультфільмах показують давньогрецького бога Посейдона — я уявляю собі душу моря саме так. Ніби якийсь старець на колісниці може з’явитися переді мною у будь-який час і розповісти щось важливе. Для людей та дітей на узбережжі море дуже ніжне, лагідне, цікаве. Вода там завжди тепла та чиста — вона ніби ластиться та цілує дитині ніжки. Там плавають маленькі рибки, маленькі медузки. Немає ніяких хижих риб з іклами чи спрутів із величезними щупальцями, які є на глибині. Немає могутніх штормів, які топлять кораблі. Морська вода дозволяє людині і займатися спортом (плаванням, іграми з м’ячем), і повністю розслаблятися та лежати на воді. Я сама ще цього не вмію, але мій брат та двоюрідна сестра добре вміють. А на сході та заходГсонця і вночі при місяці вода на морі світиться багатьма фарбами. Вона може стати сріб-ною, може стати золотою, помаранчевою, фіолетовою або навіть червоною. Тоді мені здається, що море перевдягається і красується, як жінка. Аби ми оцінили її вбрання та красу
