<span>Мале лелеченя лежало серед дороги, дiти якi проходили вирiшили йому допомогти. Вiднесли до дому, обробили рану, дали попоїсти .Це була осiнь , дiти з батьками вирiшили залишити лелеку вдома.Всю зиму вони кормили та доглялали лелеку.Настала весна .Журавлi повертались до дому, ось i настав час прощатись з лелеченям, дiти вийшли надвiр та пустили , на знак подяки вiн довго лiтав над хатою, а потiм з неохотою полетiв, сумували усi за ним!</span>
„ТВАРИНИ, ЩО РОЗМОВЛЯЮТЬ"
ТВАРИНИ, ЩО РОЗМОВЛЯЮТЬ Діапазон звуків, що їх можна почути від тварин, є надзвичайно широким - від приємного мелодійного співу птахів до застрашливого вовчого виття, свистів дельфінів або вдоволеного муркотіння кішки. Інколи здається, що такі звуки - це своєрідна форма „мови", за допомогою якої представники одного виду спілкуються між собою. <span> Одначе „переклад" звуків, що їх ми чуємо від тварин, та їхнє впорядкування у певну систему, яку можна було б назвати мовою, виявилися неможливими.</span>
Моя вулиця
Я живу на вулиці Леніна (Лесі Українки, Тараса Шевченка, і тп.). Через неї проходить дорога. Стоять ліхтарі, які освічуют її ночами і вечорами. Тут ростуть дерева. Дуби, клени. Я часто тут граю і сам, і з друзями. Тут є ігровий майданчик і поле для футболу і баскетболу. Ввечері можна побачити багато будинків, які світятся різними кольорами: магазини, кіоски, і будинки.
Пришла зима.выпал сне г и наступили морозные дни.все кусты и деревья покрыты искрящтмся снегом.люди решили сделать для птиц кормушки,чтобы снегири ,воробьи,синицы,и другие птички не голодали зимой.когда люди повесили доммики с едой туда прилетели наши маленькие друзья. и все наблюдали и радовались чт опомогают птицам не умереть зимой.МОЖЕШЬ ЧТО-НИБУДЬ ИЗМЕНИТЬ ЕСЛИ НЕ НРАВИТСЯ