Ответ:
Хоч греблю гати – означає багато, дуже багато. Велика кількість чогось, що неможливо порахувати.
Фразеологізм хоч греблю гати – речення
Цього року яблуні вродили – хоч греблю гати.
Михайло суворо глянув на свою дружину, вона зрозуміла що вже наговорила зайвого, хоч греблю гати, і прикусила язика.
Побиті машини, повалені дерева, зірвані дахи та підтоплені будинки – лише година негоди, а наслідків – хоч греблю гати.
— Чому не йдеш заміж, Олесю? — питає стара тітка.— Женихів у тебе, хвалить Бога, як цвіту в городі, хоч греблю гати (Марко Вовчок);
— А гриби у вас є? — Хоч греблю гати, коли знаєш місце (М. Стельмах);
Хоч греблю гати синоніми
кури не клюють
свині не їдять
як піску морського
сила-силенна
аж кишить
хоч лопатою загрібай
як зірок на небі
Хоч греблю гати антоніми
кіт наплакав
крапля в морі
на заячий скік
Объяснение:
на мою думку (Б)
крилах-вітрилах напевно може записатися по іншому
Міжпланетний-між-префікс,планет-корінь,н-суфікс,ій-закінчення,міжпланетн-основа.
Дієслово - самостійна частина мови, що означає дію або стан придмета і відповідає на питання що робити? що зробити?
Займенник - це самостійна частина мови , що вказує на особу, предмет, і відповідає на питання хто? чий? який?
Прийменник - службова частина мови, яка не відповідає на будь-які питання.
<span>Осіння пора! Як заворожує вона своєю красою. Але найбільш чаруючим і гарним постає перед нами осінній ліс. </span>
<span>Чудово, неначе в казці! Все навколо виблискує під яскравими промінчиками лагідного сонечка. Вже не почуєш веселих пісень дзвінкоголосих пташок. З дерев повільно опадає останнє листя, наче пофарбоване чарівним пензлем у жовтогарячий колір. Воно замріяно кружляє у повільному таночку, поки тихо долетить до землі. Приємно йти доріжкою, коли під ногами лагідно шарудить різнобарвний килим осені. А вітерець, пустотливо граючись, розносить по всьому лісу приємні пахощі достиглих ягід. Поважно хитають маленькі ялинки та високі сосни своїми вічнозеленими верхівками, ніби мирно розмовляючи між собою. Тільки свіжий подих вітру інколи порушує цю розмову. Аж ось у густих вітках блискавично промайнула і миттєво сховалась руденька білочка — весела сусідка всіх дерев і невпинна трудівниця. </span>
<span>Де-не-де з-під опалого листя виглядають маленькі боровички, лисички, підберезовики. </span>
<span>А високо в блакитному небі безперестанку пливуть темно-сині хмаринки, нагадуючи своїми обрисами різних казкових персонажів. Розсікаючи небесну блакить, повагом летять і зажурливо курличуть журавлі. </span>
<span>Як хороше, як гарно навкруги! Спасибі тобі, осінь, за цю красу! </span>