Жестокое обращение, изнурение голодом и работой, крайне тяжёлая обстановка жизни детей и, наконец, страшная эпидемия среди рабочих этих фабрик возбудили общественное мнение Англии, и в 1802 г. Роберт Пиль (старший), сам крупный фабрикант, провёл в парламентезакон (42 Geo. III, с. 73), которым владельцы бумаго- и шерстопрядильных фабрик обязывались ввести различные улучшения в условия жизни учеников, прекратить ночную их работу и сократить продолжительность работы до 12 часов в сутки, включая и время на обязательное, за счёт фабрикантов, обучение учеников грамоте, арифметике и проч. Это был первый закон, нарушавший ходячий в то время принцип невмешательствагосударства в свободные отношенияработодателей к рабочим.
Несмотря на всю его скромность, он остался без применения, так как наблюдение за его исполнением было возложено на уполномоченных от мирового суда, в состав которого входили и фабриканты, и лица, им близкие. К тому же быстрые изменения в условиях фабричной промышленности, в особенности применение паровых двигателей, устранили побуждение строить фабрики вне городов, а на городских фабриках работали местные рабочие и их дети, на которых закон не распространялся.
Обусловлено было появлением возможности обучения, для низких слоёв населения
Египет изначально был построен на бегегах реки Нил. Река была главным источников воды, рыбы и ила, который исользовался как удобрение. Если бы этой реки не было, древние люди врятли построили здесь государство.
<h2>
Ответ:</h2>
<h3>Антропогенез это часть биологической эволюции, которая привела к появлению разумного человека, опередившей от прочих гоминид, человекообразных обезьян и плацентарных млекопитающих, процесс эволюции формирования физического типа лудей, от первоначального развития его трудовой деятельности, речи и от чего угодно.</h3>
<h3>Этногенез это концепция в советской и российской антропологии на основе примордиализма. Теории этногенеза описывали как процесс сложения этнической общности на базе различных этнических компонентов и препаратов, в начальном этапе этнической новой истории. </h3>
«Слово о полку Ігоревім» являє собою мистецьку пам’ятку, присвячену давнім історичним подіям. У ній розповідається про невдалий похід князя Ігоря на половців. Але головний зміст твору сконцентрований навколо виголошеного автором заклику до єднання всіх руських князів задля збереження сили й незалежності Руської землі. Авторові «Слова» розповідь про трагічні події Ігоревого походу потрібна була для того, щоб дати узагальнення історичного шляху Руської землі від славних минулих часів і до часів розбрату і чвар між князями, коли держава потерпала й руйнувалася.
Заклик до єднання звучить і в так званому «Золотому слові» Святослава, яке зосереджує в собі філософський зміст поеми. Князь ніби передчуває повне руйнування держави від князівського розбрату. Автор «Слова» є виразником настроїв свідомих інтелектуальних представників руського населення, людей, що мислили масштабами історії, прозріваючи майбутнє. Його слова про силу руського духу, про необхідність єднання, про славну руську історію та величних руських князів передають дух епохи і водночас є своєрідним поглядом у далекі віки. Силою свого таланту невідомий автор XII століття начебто висловлює визначальну для історії нашої держави ідею. Саме тому ця надзвичайна пам’ятка не могла зникнути в пітьмі століть, не могла не зберегтися. Вона з’явилася у вісімнадцятому столітті, немов нагадування про те, що сила руського духу не вмирає, і сила ця в єднанні і любові.
«Слово» мало визначальне значення для розвитку подальшої руської, зокрема української літератури. Так, воно стало зразком для написання видатного твору російської літератури— «Задонщини», невеликого літературного твору, присвяченого перемозі Дмитра Донського на Куликовому полі. Так само під впливом «Слова» написаний інший твір — «Сказання про Мамаєве побоїще». Переклади пам’ятки являють собою надзвичайно прекрасні мистецькі тексти. «Слово» перекладали М. Шашкевич, М. Максимович, Ю. Федькович, І. Франко, Панас Мирний, М. Рильський, Наталя Забіла та інші. «Слово» надихало багатьох прозаїків і поетів, які створювали численні переспіви твору. Теми, образні варіації, мотиви пам’ятки використовували О. Пушкін, К. Рилєєв, В. Брюсов, М. Волошин, Ю. Друніна, Т. Шевченко, С. Руданський, І. Франко, П. Тичина, М. Рильський, М. Бажан, А. Малишко, О. Гончар, П. Воронько, Б. Олійник, І. Драч та багато інших. На основі поеми О. Бородін написав оперу «Князь Ігор», М. Лисенко створив музичну композицію «Плач Ярославни». Образи поеми змалювали такі геніальні художники, як В. Васнецов, М. Рерих, В. Фаворський, А. Петрицький, Г. Нарбут, О. Кульчицька. Таким чином, «Слово о полку Ігоревім» увійшло не тільки в скарбницю давньої літератури, але й стало живим надбанням нової літератури, оскільки образи й теми його залишаються актуальними.