Здобуття нових знань, збагачення свого словникового запасу - це можливість стати цікавою особистістю. Недарма у прислів'ї говориться: " Знання людині, що крила пташині". Адже неосвічена особа, як і пташка без крил, це неповноцінний член суспільства, що нездатен принести йому користь. Тому потрібно змалку докладати максимум зусиль для навчання, щоб стати справжньою людиною.
Балетка, балетмайстер, балетник, балетниця, балетознавець.
На синьому, сліпучо синьому небі - палахкотіли вогнем липневе сонце і рідкісні, розкидані вітром, неправдоподібної білизни хмари. На дорозі - широкі сліди танкових гусениць, чітко видрукувані в сірому пилу і перекреслені слідами автомашин.
Самотність українського письменника нелюдська. Зокрема самотність Лесі Українки. Досить перечитати ії листи. Вона писала мовою, яка була заборонена ще до ії народження (Валуєвський циркуляр, 1863). Вона, де знала. Коли їй було десять років, були дозволені вистави українською мовою, але виключно на сільську тематику. Вона входила в літературу, з якої не було виходу. 2. Доповніть діаграму: існує ще така ознака як Завершеність тексту.
Сирота Наталка жила в кривобокiй халупчинi на околицi села. Була вона нiма i вродлива, наче квiточка.
У наймах Наталка заробила теля, з теляти виросла телиця. Була то єдина Наталчина втiха. Та довелося продати телицю сусiдовi, бо не було чого їсти.
Вечорами, коли череда верталася в село, Наталка стояла бiля ворiт.
Ось показувалася сiра телиця, вона була гарна, сита. Шерсть на нiй аж вилискувала. Телиця повертала до Наталки голову й мукала. Наталка прожогом кидалася до неї, обвивала руками її мiцну шию, починала цiлувати морду. Теличка стояла наче вкопана. Наталка виймала невеличку скибку хлiба, давала теличцi, а сама знов цiлувала мiцну сiру шию…
Тут на Наталку гримав пастух. Вона вiдпускала телицю, проводила рукавом по очах i сумно дивилася їй услiд. (За О. Кониським, 120 сл.)
Завдання
O Дiбрати синонiми до слiв прожогом, гримати, кривобока, халупчина.
O Написати докладний переказ.
Орiєнтовний план
1. Нiма сирота Наталка.
2. Єдина Наталчина втiха.
3. У чеканнi череди.
4. Гарна сита телиця.
5. Наталка цiлує телицю.
6. Скибка хлiба.
7. Наталка вiдпускає теличку.
Михайлик
Хлопцi зупиняються бiля дуба. Стьопка хапається за гiлку, обхоплює колiнами стовбур i дереться вгору. Тодi засуває руку в дупло. Коли вiн поволi витягує руку, Михайлик аж скрикує. У Стьопки миша, тiльки чудна, з крилами! Крила такi, як у сороки чи горобця.
Стьопка дає крилату мишу Михайликовi й наказує покласти в пазуху. Михайлик переборює огиду й страх i кладе. За першим кажаном iде другий, за другим – третiй. Виявляється, що кажани не кусаються, а лише дряпаються й то не дуже.
Тут чується шум. Вискакує лiсничий. Хлопцi кидаються навтьоки.
У хащах Михайлик з полегкiстю зiтхає. Сiдає i починає по одному витягати своїх невiльникiв та випускати на волю.
Звiрки махають перетинчастими крилами й летять низько над землею. Потiм сiдають, чiпляються за гiлляки кiгтями й зависають вниз головою.
Михайлик думає, що ненароком їх придавив. Садить одного звiрка на гiлку зверху, але той виривається й летить.
Нехай летить здоровий! Михайлик сам собi усмiхається та йде