Буду я рослинам і тваринам вірним другом! росповидне
-Привіт, Олексо!
-Привіт, Іванко!
- Радий тебе зустріти!
-Я теж, давно не бачились.
-О, так майже всі літні канікули.
-Що ж, розповідай, як пройшло літо?
-Дуже цікаво. Їздив на море і в літній табір. А ти?
-Я майже все літо провела в бабусі. Відпочивала на річці, а також їздила на екскурсію до Київа.
-О-о, я б теж не відмовився від такої екскурсії.
-Треба наступним літом щось організувати і поїхати разом.
-Обов'язково.
-А зараз, відпочивши, можна й повчитись. Чи не так?
-Це правда, хоча шкода, що канікули так швидко промайнули.
Ще зовсім недавно сонечку було важко дістати до землі крізь волохаті, синій^-сині-сіро-сині, начебто брудні, вологі хмари. Ще зовсім недавно біліли двори сріблистим снігом. А сьогодні біліють своїм святковим одягом вишні, груші й зливи, начебто нареченої. А красені-каштани у відповідь на білосніжне-білий, такий чистий колір «дівчин», випустили свої свечечки-пірамідки із червоною облямівкою. І берізка цієї навесні майже не відстає від самих нових тенденцій моди: у неї в цьому сезоні плаття з жовто-зеленого бісеру, що нагадує різної довжини сережки, які кокетливо звисають або гойдаються, коли їх, начебто ненавмисно, зачіпає вітер-пустун. Черемшина знову буяє кольором і пахощами, що ні з якими іншими не поплутаєш. Напевно, те теперішні французькі парфуми, які весна привезла із самого Парижа. Лише старі дуби якось не зорієнтувалися, що цією весною одягти
Їм, дідусям, ще не зрозуміло, що вже прийшло сьогодення тепло, тому так довго й світять своїм кістяком у лісі. А яким килимом весна вистелила землю: на зеленому тлі – те жовті цяточки кульбаби, те сині проліски, те темно-фіолетова куряча сліпота. Всі навколо дихає свіжістю й молодістю весни
Я на цій роботі і швець і жнець, сам вирішую, що робити. Поспілкувавшись з нашим сусідом, можу говорити про те, що він ні риба ні м'ясо, нічого собою не предсталяє. У мене був конфлікт з директором фірми, він накричав на мене ні за що ні про що, не вияснивши правду. Він насільки скупий, що про нього говорять "ні собі ні людям". Кажуть, що ти зовсім пропав, від тебе уже давно ні слуху ні духу. Неможливо так жити, щоб усім вгодити - і вашим і нашим. Чому ти не розвиваєшся, не рухаєшся вперед, а стоїш на позиції - ні туди ні сюди. Щось ти таке говориш, що ні в тин ні в ворота.
<span>На сільському подвір"ї жили два півники. Одного ранку засперечалися вони. кому бути господарем на подвір"ї. Почали вони кожен себе вихваляти. Перший каже, що він має гарний голос, його чути аж на сусідній вулиці. Інший каже, що він дуже добре орієнтується у часі, і ще жодного разу не помилився зі сходом сонця. Був галас, шум цілий день, півники почали битися.Вони так билися, що пір"я летіло навкруги. Аж тут наглянула лисиця і побачила цю бійку. Зненацька ускочила вона на них, і одного за хвіст зловила, а іншого за крила. Їм пощастило і вони зуміли вирватися з її цупких лап, хоча багато пір"я втратили. З тієї пори півники більше не вихвалялися і не сперечалися. Вони разом співали вранці і вчасно будили своїх господарів.<em><u /></em><u /><em /></span>