Я маю заповітну мрію і дуже сподіваюсь на її здійснення. Я хочу доторкнутись до веселки, дізнатись де вона бере фарби для свого чарівного мостика, звідки простягає свій початок і куди ховає свій кінець. Всі кажуть, що це лише фантазія і нічого більше, та я вірю в свою мрію, і знаю, що прийде день коли виглянувши після теплого дощику в своє віконечко мені достатньо буде протягнути долоню до здійснення мрії<span>.</span>
Моїм улюбленим героєм стало головна дійова особа твору Ярослава Стельмаха під цікавою назвою «Митькозавр із Юрківки, або Химера лісового озера» – Сергій Стеценко.Мені дуже сподобалося саме цей твір. Він добре розповідає про дитинство, про пригоди хлопців у часи, коли весь світ навколо настільки цікавий і захоплюючий і коли так хочеться дізнатися якомога більше корисної інформації про весь цей світ. Такий стан і ставлення до життя абсолютно нормальний, логічний і послідовний. Дитинство створено саме для того, щоб пізнавати світ навколо, черпати з нього інформацію, вчитися думати і робити правильні висновки щодо життя. Головна дійова особа твору веде розповідь від першої особи, а саме це Сергій Стеценко, який пройшов дуже захоплююче дитинство зі своїм другом Дмитром Омельчуком. Саме з цієї причини мені і сподобався цей герой – він займався тим, чим і потрібно в його віці. Думається, що всі ті пригоди, які сталися з ним в його дитинстві, стали для нього в цілому надзвичайно корисними, справили істотний вплив на його подальший розвиток і дуже допомогли в майбутньому
В над час інтернет займає дуже важливе місце в життя кожного.Теперішні люди навіть не можуть уявити своє життя без інтернету.Це не від‘ємна частина нашого життя.Половину нашого життя ми проводимо у ньому і не можимо уявити наше життя без нього.Іноді ми навіть не усвідомлюємо,як нашу руки самі тянуться до телефона
Осінь і зима нашого життя
Життя минає дуже швидко. Здавалось, що дитинство ніколи не закінчиться і ми не станемо дорослими... Але спливають дні, місяці, роки, непомітно відлітають у спогади дитячі літа, приходить юність, потім зрілість, а потому - і невблаганна старість.
Цю пору життя порівнюють з осінню і зимою - холодною, суворою, непоступливою, сумною...
Мені чомусь хочеться поговорити саме про старість. Навколо так багато літніх людей. Я бачу їхні очі. На жаль, вони не завжди ясні та веселі, частіше - сумні, сповнені тривоги, а інколи й безнадії. Це вражає, викликає співчуття, наштовхує на роздуми.
Найстрашніша річ - це самотня старість. Людина ніколи не зможе змиритися з нею. Виникає складне протиріччя між молодою душею і фізичною неміччю, що стає причиною глибокої трагедії особистості, особливо якщо поруч немає рідних і близьких людей.
У давні добрі часи люди жили великими сім'ями. Старенькі дідусі й бабусі завжди відчували себе потрібними: з ними радились, до їхніх міркувань прислухались. Старих людей оточувала малеча: онуки, правнуки... В українських родинах існували певні етичні норми в ставленні до літніх людей. Радість спілкування з дітворою допомагала їм легше переживати втому, нездужання. Скільки добрих і цікавих казок переказано бабусями, скільки лагідних колискових проспівано, скільки цікавих книжок прочитано!
Зараз, у наш непростий час, молоді сім'ї прагнуть самостійності, віддаляються від старих за будь-яку ціну, залишають їх наодинці з важкими проблемами, безпорадністю, спогадами...
Мені дуже подобається вірш В. Симоненка "Старість", де поет так схвильовано розповідає про біль старості, страх самоти. Немічний дідусь, вислуховуючи докори сина та невістки, мовчки терпить всі образи, аби тільки залишитися біля дітей, "умерти на землі батьків":
Все стерпить, хіба заплаче стиха,
Дивлячись на добрих малюків.
Все стерпить - докори, сором, лихо, -
Лиш би вмерти на землі батьків.
Звідки береться душевна черствість у ставленні до старих людей? Адже це порушення Божих заповідей, гріх, який карається такою ж самотою в життєву зиму. Над цим слід замислитися, бо життя минає так швидко...
Ответ: А -нету
Вiтер -(що?) Пiдмет
Тим часом -(часом яким?) - додаток
Летiв (що робив?) -Присудок
До моря (летiв до чого?) додаток
Объяснение: