Ніде, мабуть, не буває так добре, як на городі. Ляжеш коло грядок на гарячу землю горілиць, лежиш, дивлячись у небо, і така довкола тиша, наче ти зостався сам-самісінький на все село, на всю землю.
Притулишся вухом до землі, ніби сподіваєшся від неї на відповідь, а вона мовчить, не озивається, не видає жодної своєї таємниці. А може, вона й відповідає, тільки ти не годен утямкувати її мову? І напружуєш слух, аж заплющуєшся — жодного звуку. Нишкне земля в німому чорному мовчанні.
Розповідне,неокличне,просте, двоскладне,поширене
<u>Більше</u> діла — <u>менше</u> слів
<u>Більше</u> робити, а <u>менше</u> — говорити
Балаканням роботи не<u> почнеш</u> і не <u>закінчиш </u>
<u>Тиха </u>вода людей топить, а <u>бурна</u> тільки лякає.
Говорить <u>прямо</u>, а робить <u>криво</u>.
<u>Гірко </u>поробиш — <u>солодко</u> з'їси.
<u>Ранній пізньому</u> не кланяється
Більше вір <u>своїм </u>очам, ніж <u>чужим</u> речам.
Бійся цапа <u>спереду</u>, коня<u> ззаду</u>, а хитрої людини з усіх боків.
<u>Уночі</u> тріщить, а<u> вдень</u> плющить. (про весну)
<u>Сухий</u> березень, теплий квітень, <u>мокри</u>й май — буде хліба врожай!
<u>Сухий</u> марець, <u>мокрий</u> май — буде жито, як той гай.
Ластівка день <u>починає</u>, а соловей <u>кінчає</u>.
лебединий селенько соль коняка рученька ногу книженько
Носити мундир неважко, а от бути військовим за покликанням — справа не з легких. Така людина повинна бути доброю та чесною, справедливою та сильною духом. Життя військового сповнене стресів та емоційних потрясінь. Адже ситуації, в яких вони опиняються, бувають різними, і їм, як і всім людям у світі, нелегко бачити горе та страждання інших. А уявіть собі, що відбувається в душі того, хто бачив смерть? Чия б вона не була: товариша, колеги або звичайної людини. Тут навіть незламному стане тяжко, а військовий, окрім того, буде відчувати провину за те, що не запобіг втратам.
