Після прямої мови перед словами автора ставиться кома і тире або, якщо пряма мова є питальним чи окличним реченням, знак питання (знак оклику) і тире: «Не клопочися дарма, жінко», — хитали сивими бородами діди. «А знаєте, чому півники подружилися?» — підійшов до дітей тато. «Дідусю, струмок висихає!» — схвильовано повідомили хлоп'ята Пряма мова<span> — це чуже мовлення, передане дослівно, без змін:
</span>
Не переводячи духу, я вчора дивилася, як моя матуся готувала мені їсти.
Вчора, прикусивши язика, я нічого не могла сказати.
Коли я з матусею,не чуючи ніг, йшла у гості, я дуже втомилася.
Сьогодні я, не покладаючи рук, допомагала своїй бабусі.
Дуже давно, мій брат, склавши руки, сумував без діла.
Не піднімаючи голови, я нічого не зрозуміла.
На вихідних я, не стуливши очей, працювала невпинно.
Моя сестра, спустивши рукава, почала робити дуже гарні поробки.
Коли моя мама готувала обід, я, не зводячи очей, спостерігала за нею.
Тополя в небо руки підійма. Напевне, хоче дістати тонкими пальчиками пухнасті хмарки, що так швидко минають її. Їй так хочеться обійняти тепле і ніжне сонечко, що кожен день ніжить її маленькі зелені листочки. Коли до тополі навідується свіжий вітерець, вона ніжно лопоче йому про свої справи. А він тільки бешкетує, як навмисне, безтямно грається з її пляттячком і мереживним пушком, путається у волоссі. Подруги-вишні тільки заздрісно поглядають у її бік, ніколи їм не дотягнутися до неї зростом. А сонечко дивиться на все з гори і тільки посміхається.
Прекрасна пейзажна картина розгортається перед нами у вірші Т. Шевченка «За сонцем хмаронька пливе...» Побудований цей твір на казкових, легендарних мотивах, за якими сонце йде спати за море, а вкривають його, як мати дитину, хмарки. Але життя складне. Є в ньому зло, неприємності. Про це нагадує туман, що «неначе ворог». Сонце — уособлення тепла, світла й радості, туман же, навпаки, —у, темряви, небезпеки. Та людина має завжди вірити, що сонце зійде, прожене пітьму, обігріє, як мати дитину.<span> </span>
Б. Тоді ще не знав я, що все проходить, все губиться в не впинній зміні подій.
