Я прочитала замечательную книгу М.М.Пришвина “Кладовая солнца”. Это сказка-быль.
Основная мысль этой сказки - единство человека и природы. А главная тема–дружба
детей, которые вместе победили трудности и беды.
Главные герои этого произведения - Настя и Митраша Весёлкины. Их мама умерла
от болезни ,а отец погиб на войне. ”Настя была как Золотая Курочка на высоких ножках. Волосы отливали золотом ,веснушки по всему лицу были крупные, как золотые монетки.” Митраша был моложе сестры на два года. Он был маленький, но
очень плотный. Учителя его называли “Мужичок-в-мешочке.” Он был упрямый и сильный.. Брат и сестра были очень хозяйственными и трудолюбивыми и жили очень дружно.
Однажды ребята решили сходить в лес за клюквой. Они шли долго и вскоре увидели
развилку. Между братом и сестрой возник спор , по какой тропинке нужно идти.
Никто не захотел уступить друг другу. Ребята поссорились и пошли разными дорогами. Настенька вскоре нашла целую поляну клюквы. Она забыла про всё на
свете и начала жадно собирать ягоду в корзину. Природа призывала Настю задуматься над своим поведением и вспомнить о брате. Вспомнив про брата ,девочка
начала горько плакать. А Слепая елань, куда отправился Митраша , было место погибельное. Природа предупреждала мальчика об опасности , но он этого не слышал. И угодил в болото. На помощь детям пришла собака Травка. Она нашла Настю и помогла Митраше выбраться из болота. Ребята благополучно вернулись домой. После всех испытаний они поняли ,что самое главное в жизни - это любовь
и забота о своих близких. Всю ягоду ребята отдали эвакуированным ленинградским
детям.
Книга учит многому: любви к природе , доброте ,дружбе ,смелости ,трудолюбию и преданности. Нужно творить добро и любить и беречь природу!
Мне очень понравилась эта книга! Я бы хотела иметь таких друзей ,как Настя и Митраша и такую же крепкую и настоящую дружбу ,как у этих ребят. Ведь дружба - великая сила! Она может помочь в любой беде.
Коли письменник створює оповідання, вірш або п'єсу, в його уяві постають образи різних подій, людей, явищ. Щоб точно, виразно, яскраво відтворити ці уявлювані образи, письменник, по-перше, добирає слова потрібного змістового відтінку та емоційної забарвленості; по-друге, використовує різні художні засоби. Наприклад: «Широкою рікою плили по Русі пожежі, руїни та смерть. Страшенна монгольська орда з далекої степової Азії налетіла на нашу країну, щоб на довгі віки в самім корені підтяти її силу, розбити її народне життя. Найперші міста: Київ, Канів, Переяслав упали і були зруйновані до основи; їх слідом пішли тисячі сіл і менших городів»)
(«...Палали інші світила, страшні, широкі, бухаючи огняною загравою: се горіли околичні села і слободи, окружаючи широкою огненою пасмурою монгольський табір. Там бушували загони монголів, рубаючи та мордуючи людей, забираючи в неволю та нищачи до основи все, чого не можна було забрати»)
<span>Для зримого зображення пожеж, розгрому, жаху, що несла в собі орда, автор використовує порівняння, епітет, гіперболічну метафору, уособлення. Розгубленість героїв, їх безпорадність, смертельний переляк, а разом з тим і силу волі, нескореність, прагнення перемогти передають риторичні окличні речення та вигуки. </span>
<span>Про копітку роботу автора над мовою свідчать рукописи творів. Нерідко одні слова письменник по два-три рази заміняє на інші, поки знайде ті, які найточніше передають думку, найяскравіше зображують предмет чи явище, найповніше виражають ставлення автора до нього, дають йому оцінку. </span>
<span>Художня майстернiсть автора залежить вiд його вмiння використовувати у своєму творi художнi засоби. За допомогою них автор творить новий свiт, художню реальнiсть, де намагається сформувати своï естетичнi принципи таким чином вселяючи у твiр певнi духовнi цiнностi. До художнiх засобiв належать: тропи (епiтети, порiвняння, метафори, гiперболи), стилiстичнi фiгури (повтори), формотворнi засоби (сюжет, композицiя, портрет, пейзаж, монолог, дiалог). Тепер спробуємо знайти всi цi складовi у повiстi Iвана Франка "Захар Беркут". Текст мiстить дуже багато пейзажних картин, де зображуються природнi ландшафти долини, в якiй знаходилося село. "Простягаючись звиш пiвмилi вздовж, а мало що не чверть милi в ширину, рiвна й намулиста, обведена з усiх бокiв стрiмкими скалистими стiнами, високими декуди на три або й чотири сажнi, долина тота була немов величезним котлом, iз якого вилито воду. Чималий гiрський потiк впадав вiд сходу до тоï долини високим на пiвтора сажня водопадом, прориваючи собi дорогу помiж тiснi, твердi скали, i обкрутившися вужакою по долині, випливав на захiд у таку ж саму тiсну браму..." Поданий фрагмент мiстить велику кiлькiсть епiтетiв (намулистий, стрiмкий, тiсний, гiрський) i кiлька порівнянь (долина немов котел, потiк немов вужака). Читаючи цей уривок, зачаровуєшся красою долини, ïï водоспадом i потоком, який тече удалечiнь. Або такий фрагмент з безпосереднiм описом селища: "При входi до кожного дворища стояли двi липи, мiж якими прив'язанi були гарно плетенi в усякi узори ворота.</span>
