Если бы я была маленькая, то я бы вела себя как маленькая. Играла, плакала, ходила в садик, гуляла, иногда проказничала, слушалась бы родителей, у меня была бы первая маленькая любовь.
Любила бы и понимала что это детство, и оно скоро пройдёт.
Мій улюблений літературний герой — Олесь з оповідання Григора Тютюнника «Дивак». Цей персонаж подобається мені своєю справжністю. Що я маю на увазі? Олесь не падав з неба, як Хлопчик-зірка чи інші вигадані герої фантастичних творів. Він є звичайним хлопчиком, який живе в українському селі й навчається в сільській школі. Щоправда, в реальному житті дуже мало таких людей, як Олесь. Він дуже любить і цінить красу природи. А його рідний дід Прокіп — протилежність своєму онукові. Людей, схожих на діда Прокопа, дуже багато, таких не треба навіть шукати. Оскільки дітей та дорослих, що цінують природу, як Олесь, практично немає, усі в селі його вважають диваком, у тому числі і дід Прокіп. Сам хлопчик не розуміє, чому на нього так кажуть, адже він ще малий.
Коли я читаю про Олеся, то уявляю на його місці себе. Мене теж захоплює краса природи, тому я намагаюся дбайливо до неї ставитися. Мене обурює, коли після пікніка відпочивальники залишають непогашеним багаття або не забирають з собою сміття. Я не уявляю собі, як можна рубати дерева, не кажучи вже про те, щоб стріляти в звірів чи птахів. Це жорстоко, адже їм так само боляче, як і людям.
Чому для сучасної людини любов до природи перестала бути нормою і викликає подив?! Коли дитина цілиться з рогатки в горобця, це нікого не шокує. А хлопчик, який бродить серед вкритих снігом дерев, спостерігає за дятлом, виводить пальчиком на снігу малюнки і захоплюється чарівністю зимового лісу, здається всім дивним…
Які ще риси характеру сподобалися мені в Олесеві? Напевно, впертість, уміння відстоювати свою точку зору. Це помітно, коли він сперечався з вчителькою на уроці малювання. Розповідь про цей випадок вказує на талант хлопчика в живопису і свідчить про те, що він здатний не тільки милуватися природою, а й зображувати її на папері.
Мене вразив епізод твору, де місцевий розбишака Федько Тойкало пригостив Олеся пирогом з м’ясом, а той хотів йому віддячити. Олесь навіть забув, що Федько його образив та боляче вдарив під око. Така поведінка дозволяє зробити висновок, що Олесь незлопам’ятний і вдячний. Він міг би стати щирим, вірним другом, але поки що не знайшов серед однолітків споріднену душу.
Бути таким, як Олесь, досить важко, адже він відрізняється від інших дітей і для всіх є ізгоєм. Проте, я дуже хочу бути на нього схожим. Більш за все мені подобаються в ньому такі риси характеру, як доброта, людяність, співчутливість та небайдужість. Це найголовніше, що має бути в кожній людині.
Отже, незважаючи на те, що всі на Олеся кажуть «дивак», його образ припав мені до душі, тому це мій улюблений літературний герой
СЛовно в воду канул
Означает, человека, кторый бесследно исчез, давно нет никаких известий.
Или предмет, который пропал без следа и нет никакой возможности его найти.
Иногда говорится, когда человек был на виду и вдруг пропал с поля зрения.
Путь держит - направляется куда-то, ехать или идти с определенной целью
Для классицизма характерные жанры: ода, трагедия, эпопея, сатира.
Классицизм подразумевает торжественное написание, культ разума, и отвержение чувств. действие происходит в одно время (в течении суток) ,в одном месте.
Во время произведения герои не могут совершенствоваться, они как задуманы плохими или хорошими,они такими и останутся. Воспевают здравый смысл,ум,что-то торжественное, писатели не пишут о чем-то простом,например природа.
"Основатель" классицизма был Ломоносов
Ответ:
Речевая характеристика Кабанихи
Основные источники языка Кабанихи - народное просторечие, народная устная поэзия и церковно-житейская литература.
Глубокая связь её языка с народным просторечием сказывается и в лексике, и в образности, и в синтаксисе.
Её речь пестрит словесными выражениями, идиомами народного просторечия: «души не чаяла» ; «успокой ты мою душу» ; «долго ли в беду попасть» ; «быть греху» , в смысле несчастья. Но эти и подобные им фразеологизмы – общепонятны, общеупотребительны, ясны. Лишь в виде исключения в ее речи встречаются морфологически неправильные образования: «не знаешь ты моего характеру» ; «после этого разговору-то» .
Образность ее языка проявляется в обилии словесно-изобразительных средств, в частности сравнений. Так, в ее речи более двадцати сравнений, а у всех остальных действующих лиц пьесы, вместе взятых, немного более этого количества. При этом ее сравнения носят широкий распространённый, народный характер: «точно голубит меня» , «точно голубь воркует» , «точно гора с плеч свалилась» , «руки-то жжет, точно уголь» .
Объяснение: