Світило сонце, розкидаючи свої промінці по світу.
Ми знали, що він здержить свою обіцянку.
Віяв вітер, зриваючи листки з дерева.
Дмитро розповідав, як він мандрував по Дніпру.
Я радий, що ви зустріли мене.
( речення які залежать від одного)
Весна-красна вже на порозі.Дні стають довшими,а ночі коротшими.Вдень сонечко теплими променями землю зігріває.Вночі іноді підморозить.Та мороз слабкий.Не може встояти перед Весною.Весело цвірінкають горобці.Співають закличних весняних пісень синички.Скоро з теплих країв прилетять перелетні птахи.
Прикметники:дившими,коротшими,теплими,слабкий,закличних,весняних,теплих,перелетні.
Був холодний осінній ранок. Вітер зривав з дерев останні листочки. На землю упав маленький Горішок. Він був дуже наляканий і сумний. Горішку захотілося повернутися на дерево. Він став проситися у горіха взяти його назад на гілочку. Але горіх відповів, що йому краще залишитися на землі, пустити коріння і рости великим і високим. ********************************************************************************************************Він ріс у нашому дворі поміж каштанами й кленами. Чи його посадці? хто, чи сам посіявся ніхто не знав. Стояв високий, стрункий, з розлогими вітами, на яких серед пахучого листя зеленіли ще дрібні кульки горіхів.Раптом я побачив, як до горіха, злодійкувато оглядаючись, підійшов хлопець і здоровенною палицею заходився гамселити по гіллю. Він намагався збити недозрілі плоди. Дерево шелестіло, сипалося листя... Мені здавалося, що воно тихо стогне від болю й незахищеності.Хлопець був старший за мене, але я вже не думав про це. Швидко кинувся до нього й вихопив з його рук палицю.— Ти нащо дерево нівечиш? — закричав я.— Хіба не бачиш, що горіхи зелені? А скільки гілок пооббивав...— А ти хто такий?..— витріщив очі бешкетник.— Воно що — твоє?..Моє! — розпалився я. І раптом додав примирливо: — Моє і твоє. Достигнуть — тоді й приходь, поласуємо горіхами.Незнайомець глипнув на мене, постояв трохи, певно, вирішував, що йому робити далі, потім махнув рукою:— А-а-а... Нехай росте. Бувай! І пішов своєю дорогою.<span>А мені стало радісно, гарно. Я підійшов до горіха й тихенько йому сказав: «Рости, горішку. Рости й не бійся. Я тепер тебе завжди захищатиму».</span>
Сиплеться і сиплеться осіннє листя.Недавно трепотіло над головою,а тепер голосно шелестить,потривожене кроками.Літо вже не квапить роботами:урожай зібрано.
Зчорніло листя на груші,скинула своє ще зеленим ,черешня,готуючись до зимового сну.Щосили жаріють калинові кетяги ,намагаються зігріти холодні ранки ,та дні вистигають усе дужче і дужче.
<span>Та найбільш в осені жовтизни! Її стільки скрізь,що від неї ясніє навіть похмура днина.То листя золотиться дякою до життя ,до сонця і численними дукатами лягає на землю.</span>
Знання, розум, історії, думки, скарб.
1. Читаючи книги, ми отримуємо знання, які допоможуть нам у житті.
2. Історії в книзі можуть трапитися в твоєму житті, і тоді ти зможеш іх вирішити і будуш знати їх наслідки.
3. Коли автор пише книгу, він хоче розказати історію зі свого життя чи життя інших людей прицьому навчивши чогось читача.
4. Книга - це найбільший скарб у житті людини, завдяки їй людина пізнає світ.
