Візьми як доповнення:
Що робить людину щасливою?
<span>Щастя... У кожної людини воно різне. На мою думку, найбільше щастя - відчувати, що ти потрібен людям. </span>
Щастя - це відкривати незвідане. Першовідкривачі нових земель були, мабуть, дуже щасливими людьми. А якими ж щасливими виявилися космонавти - першовідкривачі космосу!
Щастя - це відчувати красу рідної природи.
<span>Бути щасливим - це означає бути всебічно розвиненою людиною, любити свою Вітчизну, рідну природу, мистецтво, працю, справедливість. Але бувають обставини, яких людина не може подолати, яку б силу волі вона не мала. Я часто запитую себе: чи була Леся Українка щасливою? Адже все свідоме життя її сковувала, мучила важка хвороба. Нелегко їй жилося, але скільки сонячної радості в її ліричних творах! Герої її поезій, поем, драматичних творів своїми роздумами і глибокими спостереженнями над природою відстоюють щастя людини. </span>
<span>Глибоко підчувати красу природи, дбати про її збереження на щастя людям - важливе завдання нашої літератури. Тому мені дуже подобаються з українських письменників М. Чабанівський, А. Малишко, Д. Панличко. Їхні герої - великі правдолюби. Але для щастя людніш цього замало. П. А. Грабовський писав, що милуватися благодатними куточками природи можуть і філістери, люди байдужі до долі "роду, до трудящих. Я вважаю, що щасливі ті люди, які палко люблять свій народ. </span>
<span>На мій погляд, щастя кожної людини - знайти себе в труді. </span>
<span>І тут на думку спадають рядки з вірша Т. Шевченка "Минають дні, минають ночі..." </span>
<span>Не дай спати ходячому, </span>
<span>Серцем замирати </span>
<span>І гнилою колодою </span>
<span>По світу валятись. </span>
<span>А дай жити, серцем жити </span>
<span>І людей любити... </span>
<span>Як бачимо, поет виразив у цих рядках велику любов народу до праці. Коли людина не працюватиме, вона буде зайвою у суспільстві. Пост закликає любити труд. </span>
<span>Людина в труді стає кращою, світлішою. Тільки в труді розкривається її душевна і зовнішня краса. </span>
<span>Отже, головне щастя - це натхненна праця багатьох людей нашої країни, в тому числі, і праця вчителя. </span>
<span>Людина повинна прожити свій вік прекрасно, залишивши по собі добру пам'ять. </span>
Тарас Григорович Шевченко народився 25 лютого 1814 р<span>. в с. Моринці Звенигородського повіту на Київщині у сім’ї селян-кріпаків. Рано втратив батьків, наймитував. Був зарахований до складу панських служників і 1829 р. відправлений до Вільна. З початку 30-х рр. жив у Петербурзі. Навесні 1838 р. за сприяння К. Брюллова, В.</span>
Експозиція- Олександер Великий весь світ звоював І отсе в Вавілоні, мов бог раював. А побожний аскет вік в пустині прожив Зав’язка- На ж тобі сей малий золотистий горіх. Розвиток дії- Кульмінація- А без щастя, без віри й любові внутрі Вічно жить — се горіть вік у вік на кострі! Ні, богине! Візьми свій дарунок назад! Розв’язка- Прояснів його ум, серце збулось химер, А в опівніч саму Олександер умер.
Сюжетні, байки-мініатюри, байки у прозі
До мене сьогодні всміхнувся Шевченко
З картини, що там на стіні.
Читає пісні його залюбки ненька,
Розказував батько мені:
Як вівці він пас — ще малий був хлопчина,
А виріс — великий дав дар:
Для всіх поколінь, для всієї Вкраїни,
Цю книгу, що зветься "Кобзар".
Як книгу святу берегли ми завзято,
З собою забрали у світ,
Як слово Тараса завжди зберігати,
Великий усім заповіт.
Буду й я любити Вкраїну рідненьку,
То може й мені ще не раз
З картини ласкаво всміхнеться Шевченко,
Наш Батько, великий Тарас.