М'яч
.....................
Хай тебе не дивує, що після всього, що сталося, я ще можу
Есе на тему "Прекрасна мить життя":
Кожен з нас мріє про те, щоб настала прекрасна мить життя. Проте, я вважаю, що ці миті ми маємо майже щодня. Подивімося навколо! Вже почалась чарівна осінь, листя весело шурхотить під ногами, вулиці залито золотими фарбами. Хіба людина не може насолоджуватися тим, що її оточує?
Щасливі миті - це години спілкування з батьками та друзями, гомінкий сміх на перервах у школі, радість зустрічей із важливими людьми. З таких моментів і складається наше неповторне життя. Кожен з нас може повчитись насолоджуватись тим, що має. І тоді світ стане яскравішим, а прекрасних митей - більше.
ІМЕНА РОДИЧІВ ЗМІНЕТЕ
У моєму родоводі кожен має якусь дивовижно цікаву й неймовірно захоплюючу історію. Більшість моїх родичів корінні українці. Спочатку я б хотіла розповісти про родичів моєї мами. Коли моя прабабуся Мар’я Миколаївна ще була маленькою дівчинкою, її сім’ю в ті нелегкі часи розкуркулили за те, що на все село в них був залізний дах і швейна машина. Після цього її сім’ю вислали на північ. А моя інша прабабуся , теж Мар’я Миколаївна, жила дуже важко. Вона жила на окупованій фашистами території – у Курську. Мар’я Миколаївна постійно працювала на заводі. Це була дуже важка праця для молодої жінки. Мій прадідусь, Олексій Дмитрович працював у шахті. Зараз мої бабуся Лідія Никифорівна й дідусь Олексій Олексійович живуть у Казахстані.
Тепер я хочу перейти до родичів мого тата. Але про прадідуся й прабабусю я мало що знаю, тому я зразу хочу перейти до дідуся – Григорія Васильовича. Коли він був молодий, він дуже старанно вчився й завжди говорив своїм дітям, що вчитися – це дуже важливо для нашого життя. Після того, як він відмінно закінчив школу й університет він пішов працювати інженером. Але його улюбленим заняттям всього його життя було вивчання Біблії. Він був проповідником. Мені завжди подобалось, як він старанно вчив людей жити по Біблії. Коли я ще була маленькою, він завжди садив мене на коліно, брав дитячу Біблію з картинками й розповідав мені біблійні притчі.
Його дружина, тобто моя бабуся Ганна Йосипівна померла від тяжкої хвороби, залишивши семеро дітей. Після цього мій дідусь одружився вдруге на Галині Костянтинівні, тобто вона теж мені бабуся. Коли вона була маленькою дівчинкою її життя було дуже важким. Її батьки померли й вона залишилися сиротою з двома братами й двома сестрами. Я дуже пишаюся тим, що мої родичі й пращури українці, й що я живу в Україні. Я дуже люблю свою сім’ю!!!