История Казанского ханства началась в период распада Золотой Орды (1465 г.) . История казахского ханства закончилась, когда Российская империя захватила Казахское ханство полностью в середине 19 века .
Розквіт давньогрецького мистецтва. Свого найвищого розквіту давньогрецьке мистецтво досягло в V-IV століттях до н. е. Саме в цей порівняно короткий проміжок часу були створені багато з тих найбільших творів грецького мистецтва, які і понині прикрашають багато музеїв світу. У цей період створювали свої творіння прославлені грецькі майстри: архітектори, скульптори, художники. В Афінах та інших містах Греції були зведені шедеври архітектури, які стали еталоном краси і зразком для наслідування на багато століть.
Архітектура Стародавньої Греції. Греки надавали великого значення зовнішньому вигляду своїх міст і піклувалися про їх прикрасі. Вони будували величні храми і пишні громадські будівлі, прикрашали площі біломармуровими портиками і безліччю прекрасних скульптур.
Найважливішими спорудами будь-якого давньогрецького міста були храми, особливо ті з них, що були присвячені богу – покровителю міста. У храмах елліни не тільки приносили жертви богам, а й зберігали міську скарбницю, принесені в жертву дорогі дарунки, військові трофеї. На площі перед храмами в свята проходили пишні церемонії і влаштовувалися урочисті ходи. Храми городяни намагалися робити якомога більш ошатними. Для їх спорудження залучалися кращі будівельники й архітектори, скульптори і художники, використовувався найдорожчий білосніжний мармур. Храми були найкрасивішими будівлями будь-якого грецького міста. Храм був вінцем давньогрецької архітектури. У ньому втілилися всі кращі досягнення будівельників та архітекторів Еллади. Зводився він на ступінчастому кам’яному узвишші і мав прямокутну форму. Зверху його вінчала широка двосхилий дах, підтримувана рядами високих колон. Спочатку їх робили дуже потужними і завершували зверху квадратною плитою. Такі колони називалися дорическими. Пізніше греки навчилися висікати більш тонкі і стрункі іонічні колони, що відрізняються вінчаючими їх зверху двома витонченими кам’яними завитками.
Грецький храм мав два фронтону. Зазвичай їх прикрашали статуями і рельєфами. Усередині кожного грецького храму поміщалася статуя того божества, якому він присвячувався. Найдосконалішим зразком грецького храму є Парфенон, зведений на Афінському Акрополі в V столітті до н. е. архітектором Каллікратом і знаменитим скульптором Фідієм.
Скульптура. Скульптори зображували не тільки богів і героїв, а й великих людей, знаменитих полководців, прославлених акторів, драматургів, атлетів. Статуями греки прикрашали площі та центральні вулиці міст, храми, громадські будівлі, театри. Наприклад, в Афінах за часів Перикла їх було так багато, що елліни навіть жартували: «Статуї в Афінах більше, ніж жителів». Матеріал, з якого скульптори виготовляли свої твори, був найрізноманітнішим. Їх вирізали з дерева, висікали з мармуру, відливали з міді та бронзи. Мармурові статуї зазвичай розфарбовували в тілесний колір, а дерев’яні нерідко обклеювали тонкими пластинами з слонової кістки, від чого вони теж набували відтінок людської шкіри. В очі скульптур часто вставляли блискучі дорогоцінні камені. Давньогрецькі скульптори навчилися не тільки точно передавати фігури людей, а й зображати їх у русі. На обличчях своїх персонажів вони намагалися відобразити напруга боротьби, радість перемоги, гіркота поразки. Сучасники говорили, що статуї найбільших грецьких майстрів настільки досконалі, що здається, ніби вони живі. Скульптори у своїх творах намагалися втілити образи, що викликають не тільки захоплення, але і бажання бути на них схожими. Вони прославляли красивого, здорового, гармонійно розвиненої людини, красу його тіла. Ідеалом справжнього громадянина були сильні чоловіки – борці, захисники і воїни – з могутньою рельєфною мускулатурою. Жіночі скульптури були втіленням грації та краси.
1. Где дети ночевали и жили.
2. Основные предметы обучения?
3. Кто ходил в Спартанские школы (Мальчики или девочки)?
Больше не знаю.
До принятия христианства в Киевской Руси господствовала языческая вера. Древние славяне обожествляли естественные явления, небесные светила. Они создали целое объединение богов, перед которыми низко склоняли голову. были бог неба Сварог, солнца - Даждьбог, ветра - Стрибог, плодородия и скотоводства - Велес (Волос), бог грома и войны - Перун.
Дохристианских времен достигают также верования, связанные с «нечистой силой» и другими сверхъестественными явлениями, которые были способные своими действиями нанести вред (ведьмы, вурдалаки, упыри).
Значительное место в славянской, в частности украинской мифологии занимали лесные и водные существа в виде привлекательных женщин, а именно: русалки, мавки и др. По рассказам, они помогали людям, предохраняли их, но нередко приносили и несчастье. Чтобы избавиться от них, крестьяне часто использовали разные магические оберегательные действия. Так, например, гуцулы поддерживали так называемую «живу достойную» - в течение жизнь носили с собой обереговый чеснок.
Продолжительное время сохранялось верование в связь земного и потустороннего; в волшебников - лиц, наделенных чрезвычайными качествами, способных бороться с нечистой силой»
<span>В христианскую веру перешло многое язычества, например, воображение, что души предков принимают участие в святой трапезе на Рождество. Широко бытуют элементы древнего культа и сегодня, в частности, желательно, чтобы на Новый год первым гостем был человек добрый и счастливый. Много древних обрядов дохристианского периода сохранились в семейных праздниках, особенно свадебных. Следует, правда, сказать, что они потеряли свое первичное значение и сохраняют лишь эстетичное значение, приобретают развлекательный характер.</span>