Розквіт давньогрецького мистецтва. Свого найвищого розквіту давньогрецьке мистецтво досягло в V-IV століттях до н. е. Саме в цей порівняно короткий проміжок часу були створені багато з тих найбільших творів грецького мистецтва, які і понині прикрашають багато музеїв світу. У цей період створювали свої творіння прославлені грецькі майстри: архітектори, скульптори, художники. В Афінах та інших містах Греції були зведені шедеври архітектури, які стали еталоном краси і зразком для наслідування на багато століть.
Архітектура Стародавньої Греції. Греки надавали великого значення зовнішньому вигляду своїх міст і піклувалися про їх прикрасі. Вони будували величні храми і пишні громадські будівлі, прикрашали площі біломармуровими портиками і безліччю прекрасних скульптур.
Найважливішими спорудами будь-якого давньогрецького міста були храми, особливо ті з них, що були присвячені богу – покровителю міста. У храмах елліни не тільки приносили жертви богам, а й зберігали міську скарбницю, принесені в жертву дорогі дарунки, військові трофеї. На площі перед храмами в свята проходили пишні церемонії і влаштовувалися урочисті ходи. Храми городяни намагалися робити якомога більш ошатними. Для їх спорудження залучалися кращі будівельники й архітектори, скульптори і художники, використовувався найдорожчий білосніжний мармур. Храми були найкрасивішими будівлями будь-якого грецького міста. Храм був вінцем давньогрецької архітектури. У ньому втілилися всі кращі досягнення будівельників та архітекторів Еллади. Зводився він на ступінчастому кам’яному узвишші і мав прямокутну форму. Зверху його вінчала широка двосхилий дах, підтримувана рядами високих колон. Спочатку їх робили дуже потужними і завершували зверху квадратною плитою. Такі колони називалися дорическими. Пізніше греки навчилися висікати більш тонкі і стрункі іонічні колони, що відрізняються вінчаючими їх зверху двома витонченими кам’яними завитками.
Грецький храм мав два фронтону. Зазвичай їх прикрашали статуями і рельєфами. Усередині кожного грецького храму поміщалася статуя того божества, якому він присвячувався. Найдосконалішим зразком грецького храму є Парфенон, зведений на Афінському Акрополі в V столітті до н. е. архітектором Каллікратом і знаменитим скульптором Фідієм.
Скульптура. Скульптори зображували не тільки богів і героїв, а й великих людей, знаменитих полководців, прославлених акторів, драматургів, атлетів. Статуями греки прикрашали площі та центральні вулиці міст, храми, громадські будівлі, театри. Наприклад, в Афінах за часів Перикла їх було так багато, що елліни навіть жартували: «Статуї в Афінах більше, ніж жителів». Матеріал, з якого скульптори виготовляли свої твори, був найрізноманітнішим. Їх вирізали з дерева, висікали з мармуру, відливали з міді та бронзи. Мармурові статуї зазвичай розфарбовували в тілесний колір, а дерев’яні нерідко обклеювали тонкими пластинами з слонової кістки, від чого вони теж набували відтінок людської шкіри. В очі скульптур часто вставляли блискучі дорогоцінні камені. Давньогрецькі скульптори навчилися не тільки точно передавати фігури людей, а й зображати їх у русі. На обличчях своїх персонажів вони намагалися відобразити напруга боротьби, радість перемоги, гіркота поразки. Сучасники говорили, що статуї найбільших грецьких майстрів настільки досконалі, що здається, ніби вони живі. Скульптори у своїх творах намагалися втілити образи, що викликають не тільки захоплення, але і бажання бути на них схожими. Вони прославляли красивого, здорового, гармонійно розвиненої людини, красу його тіла. Ідеалом справжнього громадянина були сильні чоловіки – борці, захисники і воїни – з могутньою рельєфною мускулатурою. Жіночі скульптури були втіленням грації та краси.
Христианство-Библия Ислам-Коран Буддизм-Трипитака Христианство в основном в Европе Америке и южной Африке Ислам на аравийском полуострове северной Африке и в Централиной Азии Буддизм в Восточной и Юго-восточной Азии
А получаем мы "2 в 100 степени в корне" - это что? Если это √(2^100) = 2^50, то возводить нужно в 100 степень. <span>А если это 2^(√100) = 2^10, то возводить нужно в 20 степень.</span>
Фаланга представляла собой непроницаемую
массу при атаке на нее и тяжело обрушивалась на неприятеля при наступлении.
Недостатки фаланги
<span> - непосредственно в бою принимают участие
только первые шеренги (сражались только два передних ряда, остальные усиливали
натиск); </span>
- нельзя было поменять место,
пока сосед не был убит;
- малоподвижна и маломаневренна,
не могла повернуть фронт для отражения боковой атаки - незащищенность сзади и с
боков (поэтому фаланги прикрывали воины с пращами или конница);
- не пригодна для рукопашного
боя по построению и вооружению воинов.
Римский легион (примерно 3,5–4,5
тысячи человек) делился на 30 более мелких отрядов — манипул. На поле боя
легион выстраивался в три линии, по десять манипулов в каждой.
Преимущества легионов
- возможность замены уставших
бойцов свежими;
- каждый манипул (малый отряд
в легионе численностью до 120 человек) имел командира и мог вести бой
самостоятельно;
- высокая маневренность
легионов и быстрота перестроения;
- легионеры имели на
вооружении метательные копья для атаки на расстоянии, а также тяжелые мечи и короткие
копья для ближнего боя;
- воины были защищены высокими
щитами от стрел и дротиков.
<span> В бою легионы, разделенные на
манипулы, могли организованно отступать, нарушая сплошность строя фаланг, просачиваться
в бреши между фалангами и в рукопашном
бою уничтожать противника, не имеющего возможность покинуть строй в фаланге.</span> <span>Это преимущество было
наглядно продемонстрировано в ходе третьей Македонской войны, когда римская
армия одержала победу над превосходившим ее по численности почти в два раза
противником. </span>