Комедия
состоит из пяти действий.
Действия происходят в деревни Простаковых.
Митрофан это человек который ждет не дождется смерти своих родителей что бы стать полноправным хозяином. Митрофан испытывает неновисть ко всем.
Митрофан похож на свою мать характером.
План:
<span>1)Василий Тёркин-обобщённый образ русского солдата </span>
<span>2)характерный черты героя
</span>Художественная литература периода Великой Отечественной войны имеет ряд характерных черт. Главные ее особенности — патриотический пафос и установка на всеобщую доступность. Удачнейшим примером такого художественного произведения по праву считается поэма Александра Трифоновича Твардовского “Василий Теркин”.
Первые главы поэмы “Василий Теркин” были опубликованы во фронтовой печати в 1942 году. Автор удачно назвал свое произведение “книгой про бойца, без начала, без конца”. Каждая следующая глава поэмы представляла собой описание одного фронтового эпизода. Художественная задача, которую поставил перед собой Твардовский, была очень сложная, ведь исход войны в 1942 году был далеко не очевиден.
<span>Главный герой поэмы – солдат Василий Теркин. Недаром его фамилия созвучна слову “тереть”: Теркин бывалый солдат, участник войны с Финляндией. В Великой Отечественной войне он участвует с первых дней: “в строй с июня, в бой с июля”. Теркин — воплощение русского характера. Он не выделяется ни значительными умственными способностями, ни внешним совершенством.</span>
Герасим, собачка Муму, <span>Варвара Петровна, <span>прачка Татьяна, <span>пьяница Капитон...</span></span></span>
Образ Тараса Бульбы из одноименной повести Гоголя воплощает в себе все типичные стороны украинского казачества. Человек, полный энергии, не выносящий мирного домашнего существования, до седых волос увлекающийся бурной жизнью, полной опасностей и тревог, Бульба рисуется в повести Гоголя во весь рост, как семьянин, как военачальник, как человек вообще.
Тарас – суровый муж и суровый отец. С оттенком снисходительности относится он к жене, которая, по его словам, только «баба», то есть, существо, бесконечно ничтожное. Она, в его глазах, не пользуется никаким авторитетом, и сыновей своих гоголевский Бульба приучает не подчиняться её влиянию. Мягкость женской души, в его глазах, большая опасность для удалого казака, если он поддастся чарам любви женщины, все равно даже материнской, он может «обабиться», сделаться «мазунчиком» и погибнет для великого дела служения родине. Как отец, Тарас Бульба представляется у Гоголя таким же суровым, он не допускает в отношениях с сыновьями ласки и мягкости и предпочитает стать с ними сразу в отношения старшего товарища. Вот почему он, при первой же встрече с вернувшимися домой сыновьями, Тарас вступает в кулачную драку со старшим, чтобы узнать его темперамент и силу, т. е. определить ценность в нем будущего боевого товарища. Когда Бульбе приходится решать, что для него выше любовь и жалость отца к сыну, или любовь гражданина к родине, он без колебания и сомнений, с решительностью истого римлянина ставит последнее чувство выше первого и собственной рукой убивает Андрия, изменившего родине.
Герої поеми Гомера «Іліада» Ахілл і Гектор — найхоробріші воїни у своєму війську.
Про Ахіла автор говорить : прудконогий , богосвітлий, богоподібний, постійні епітети для Гектора: коней баских упокірник, божистий , шоломосяйний , осяйливий . Ахіллу було передбачене довге мирне життя або смерть на війні, але він іде на війну, бо вибрав коротке та уславлене життя. Гектор — троянський вождь, головний захисник міста, він переконаний у справедливості свого місця на війні. Обидва герої гинуть у боротьбі.
І Гектору, і Ахіллу властиві доблесть, пристрасне бажання перемогти і прославитись. Обидва вони мужні, сильні, на їх рахунку багато подвигів та перемог. Вони є гідні супротивники, адже автор порівнює Ахілла з соколом та Гектора з високолетним орлом. Риси характеру Ахілла: мужність, сила, справедливість, егоїзм, почуття власної гідності, почуття героїчної честі , помста, благородство , жорстокість . Гектору притаманні мужність, людяність, жертовність, благородство, сумлінність , стриманість, ніжність , вірність. До рис, що характеризують обох, слід додати їх побожність. Ахілл звертається до богів, зокрема до Зевса. Гомер часто підкреслює побожність Гектора .
Ахілл – улюбленець богів – доблесний воїн , його відвага не знає меж . Він вірний товариш, щирий і чесний. Разом з тим він нетерпеливий, нестримний у своєму роздратуванні, запальний та гнівний. Дуже чутливий в питаннях честі : після образи він відмовляється продовжувати війну, відкидає спроби примирення, хоч це призводить до важких наслідків для війська – гинуть ахейці. Після загибелі свого друга, одержимий жагою помсти, він іде на бій з Гектором, засліплений гнівом , знущається над його тілом . З іншого боку, герой сумує за своїм другом, гірко ридає біля матері , співчуває батькові Гектора. Ми бачимо в серці Ахіла душевну боротьбу між помстою і шляхетністю.
Мужність Гектора – це результат розумної волі. Йому знайоме відчуття страху, але він навчився бути безстрашним. Гектор з сумом у серці залишає батьків, дружину и сина, бо він безмежно вірний обов’язку – захисті Трої. Позбавлений допомоги богів, він віддає своє життя за рідну землю. Гектор людяний. Він ні разу не дорікнув Єлені, пробачає брату та не відчуває ненависті до них , хоч вони були винуватцями Троянської війни. У словах Гектора немає зневаги, зверхності . Він звертається до Ахіллеса як рівний до рівного , Ахіллес же виявляє повну зневагу до супротивника . Людяність Гектора та надмірна гнівливість Ахілла – відмінність між героями Гомера.
<span> Ахілл і Гектор — справжні герої свого часу . Для давніх греків вони були ідеалом воїна, героя, людини.
</span>
