-Привіт Миколо! Як справи?
-Привіт! Я вчора був у своєї бабусі.
-Клас. А що ти там робив?
-Вчора в бабусі був день народження і ми з батьком жарили шашлик.
-Ясно. Багато гостей було?
-Ні. Самі рідні.
-Ясно. Миколо мені вже треба йти. Бувай.
-Бувай.
оминати гострі кути - взяти бика за рога
з горем пополам - як собаці муху з'їсти
гірка доля - солодка доля
грати першу скрипку - пасти задніх
водити за ніс - вивести на чисту воду
гаряча голова - холодний розум
задирати голову - повісити носа
у свинячий голос - ще треті півні не співали
<u>можливо!!!</u>
за царя Гороха (давно) - на носі
зуби з'їсти - не знати з якої сторони підійти
Природа в моєму житі
Чомусь вважається, що селяне ближче до природи, ніж городяни. На мою думку, це не так. Я - городянин, і природа займає чимале місце у моєму житті.
Взагалі, все, що нас оточує - це природа, де б ми не жили. Верба, що росте біля моєго під`їзду - це природа. Горобці, що сваряться із-за крихти хліба на годівничці - це природа. И навіть сумний безпритульний собака з добрими очима, якого я пригощаю бутербродом по дорозі до школи - це теж природа. Звісно, селянин бачить кожного дня більш різноманітні картини природи, але, мабуть, городянин більше цінує те, що бачить.
Для мене особисто щоденне спілкування з природою зводиться до спостереження за міськими рослинами та тваринами та турботою про мого Рудика - гладкого рудого кота, якого я кілька років тому маленьким кошеням приніс додому.
Іноді мені випадає нагода поїхати з батьками кудись за місто - до лісу по гриби або влітку на море. Тоді я дуже радію тому, що можу побачити багато рослин та тварин. Де б я не був, я намагаюся поводитися так, щоб не завдати шкоди природі. Я вважаю, що саме так треба робити всім і завжди.
Кожного літа батьки відвозять мене до бабусі і радіють цьому навіть більше ніж сама бабуся . Минулого року бабуся і дідусь вирішили серйозно взятися за моє трудове виховання і це було найгірше рішення котре приходило їм до голови . Рано вранці , чи то була ще ніч , бо було досить темно бабуся коли витягла мене з теплого ліжка . Так рано я ще ніколи не вставав і здавалося що навіть півень ще не збирався кукарікати ! Я мав допомагати бабусі з худобою , я ледь плентався слідом за нею з великою мукою на обличчі і весела посмішка на бабусиному обличчі здавалась мені аж занадто дивною ... Ми зайшли у курник і червоно -чорний півень з довгим червоним гребнем одразу подивився на мене якось вороже ... Дідусь поклав свою руку мені на плече : " Не бійся онуче , піди збери яєчкок ". Та щось слова мені не допомогли , величезних півень витріщився на мене з великою огидою . Я запевнив дідуся що цей півень для мене дурниці і я зовсім не боюсь якогось півника. Асам не без остраху пішов у далекий темний куток де лежало з десяток яєць і почав збирати по трохи у торбу . І тут я відчув як шалений півень стрибнув мені на плечі . Я злякався як ніколи раніше і ноги самі понесли мене геть і навіть не помітив палицю на якій сиділи сонні , ліниві кури перечепився і впав у свіженький навоз . В результаті розбиті яйця і брудна одежа . Бабуся з дідусем посміялися і вирішили , що я для розумової праці
вышыванки и полотенца,платья,шляпи