Рости - що робити?, дієслово, неозначена форма дієслова, зв'язане зі словом великий, присудок.
Будь - що роби?, дієслово, майбутній, зв'язане зі словом щасливим, присудок.
Не хвали - що роби?, дієслово, майбутній, зв'язане зі словом себе, присудок.
Не гудь - що роби?, дієслово, майбутній, зв'язане зі словом інших, присудок.
Похід в ліс<span> Важко не погодитись з тим, що багато хто з нас любить ліс ,коли, стомившись від міської метушні, можна хоча б на годинну зануритись у царство природи . А яке задоволення вирушити до лісу з друзями - однокласниками… І таку можливість учні першої школи мають кожного року, адже 27 вересня ми відзначаємо День туризму. Це свято учнів, вчителів, батьків і навіть надійних друзів – працівників лісового господарства, які знайшли час і допомогли нам цікаво організувати похід стежинками Голицького лісництва.
Вранішнє осіннє сонечко , мабуть , теж раділо нашій мандрівці і посилало на землю тепле проміння. Такими ж веселими були й школярі 8 – Б , а тому дуже швидко опинилися за межами рідного гамірного міста.
Яку ж надзвичайну, позитивну енергію має ліс! А скільки праці доклали люди, природа, щоб виріс такий могутній сосновий ліс…Всі уважно слухають цікаву розповідь про те, як 60 років тому на піщаних берегах були висаджені маленькі сосонки, як за ними доглядали. Скільки праці,любові було вкладено людиною, аби сьогодні милуватися цією надзвичайною красою. Вузенькою стежинкою піднімаємося вгору, раптом чується – тук – тук – тук…
Звичайно, вже десь дятел взявся до роботи. Ліс давно ожив пташиними голосами. Для нас, міських жителів, нечастих мандрівників в природу все зливається в один хор, у спільний пташиний спів. А от Сергій Миколайович уже розповідає про різних птахів, які мають свої голоси, свій спів.
Залишилася десь позаду широка просіка, тепер вже біжить під ногами невеличка стежечка, натоптана людьми, а може, й тими лісовими мешканцями, які ще не зустрілися. Чи зустрінуться взагалі? Природа розгортає перед нами свою книгу, яку потрібно читати неквапом. Та й куди поспішати серед такої краси.
Он зграйка молодих сосонок. Такі пухнасті, стрункі. Звеселили не тільки лісову галявинку. Захотілося підійти до них, доторкнутися, погладити колючу ледь смолисту хвою. Та що це? На тій же галявині сірі соснові пеньочки світяться німим докором не тільки тому, хто знищив тут красу, всій людській спільноті, яка заради миттєвої втіхи знищила чуже життя. На превеликий жаль, ще є люди, які вважають, що в лісі все дозволено: можна розводити багаття, залишати сміття, ламати дерева, топтати, рвати і знищувати рослинність. Їх не турбує те, що на місці розведеного багаття вигоряє не тільки трава, а й земля, на якій нічого не росте протягом трьох-чотирьох років. Які ще сліди людей зустрінуться на шляху? А які ліс назавжди приховав, засипав осіннім листям, землею, прикрив старим тріскучим гіллям?
Нарешті велика галявина! Здається, всі вже нагуляли апетит… А що ж може бути кращим, ніж обід на свіжому повітрі серед природи? Це був найсмачніший у світі обід. А потім веселі й цікаві ігри з друзями… Цей день був прожитий недаремно, адже він подарував незвичайну зустріч з природою. </span>
"Моє оленятко''
Оленятко ,біле-біле як зимовий сніг .В оленятка біленькі ніжки начеб то схожі на малесенькі , тонесенькі берізки .Шерсть м'якесенька неначе пух.очі в нього не прості вони наче б то як дві сливи .Оленятко наче квітка замість вух листочки мав.Хвість у нього мов из вати :-)
Моє життя робить цікавіше це труднощі, з якими я стикаюся на шляху життя. Завжди є вибір яким шляхом піти, і є спокуса вибрати, що легше, але ніщо ніколи не замінить досвід, який ти здобуваєш вибираючи шлях поскладніше. Так само люди які оточують мене, мої рідні та близькі. Адже без них життя було б неможливим, без їх підтримки, любові, ласки, розуміння і турботи. Без друзів неможливо, адже вони доповнюють моє життя, розфарбовують і роблять її цікавою. Без суспільства, спілкування життя було нецікаве.Моє життя робить цікавіше - це музика і мистецтво. Мені подобається слухати музику, розуміти сенс пісень, деякі пісні пов'язані з моментами мого життя, зі спогадами. Малювати, значить переносити свою уяву на лист. Так само без любові ніяк не обійтися. Любось до матері, до близьких і рідному тобі людині. Адже любити означає жити по справжньому. Любов - це почуття, що виникає в серці без нашого відома. Його не можна запрограмувати, його не можна викликати штучно, воно приходить само. Любити, значить дарувати людям тепло, ласку, піклуватися про один одного.<span>Ось, що наповнює і робить моє життя цікавою. Адже є заради кого і чого жити на цій планеті.</span>