Он из Германии туманной
Привез учености плоды.
А. С. Пушкин, всю жизнь ненавидевший несправедливость, пустоту и "дикость" дворянства, в романе "Дубровский" выдвинул на первый план одного из представителей провинциального дворянства — честолюбивого, благородного повстанца, пострадавшего от своего же сословия, молодого Дубровского.
Самодурство и деспотизм знатного барина Троекурова приводит к тому, что старый барин Андрей Гаврилович Дубровский умирает. Его имение незаконно присуждается Троекурову. С этого момента развивается конфликт, в душах крестьян Дубровского назревает бунт. Молодой Владимир Дубровский идеализирован Пушкиным. Таким он видит героя-освободителя, борца за правду и справедливость. Молодой дворянин наделен чертами типичного романтического героя: умен, образован, благороден, храбр, добр, статен, красив. Его отношения с крестьянами построены на преданности и доверии. Протест крестьян против самодурства Троекурова находит отклик в сердце Дубровского.
Дворовыми людьми движет чувство мести за смерть Андрея Гавриловича Дубровского, им ненавистны государственные чиновники, способные работать только на богатых, нечистых на руку местных "идолов".
Бунт в душе народа почти всегда "выливается в реальную борьбу. Поэтому, по законам авантюрно-приключенческого жанра, народное восстание приобретает подпольный характер, неизвестная шайка благородных разбойников грабит и сжигает помещичьи усадьбы. Владимир Дубровский влюблен в дочь своего врага, поэтому отказывается от мести Троекурову. Пушкин усугубляет конфликт свадьбой Маши Троекуровой и пожилого князя Верейского и поддержкой этого брака отцом девушки. Дубровский отчаянно пытается отвоевать свою любовь, но опаздывает. Маша обвенчана, Дубровский ранен. Последняя деталь служит сюжетным оправданием для того, чтобы война повстанцев приняла массовый характер.
А. С. Пушкин изобразил быт и нравы провинциального дворянства с идеализированными моральными и нравственными устоями старинного дворянства. Он противопоставил честность — подлости, щедрость — жадности, любовь — ненависти, сдержанность — разгулам.
<span>В романе раскрыта паразитическая сущность чиновничества, его бесполезность, трусость и извращенность. Добро и благородство, как в сказках, должно побеждать, поэтому Пушкин заканчивает роман исчезновением шайки разбойников, оставляя шанс, что, когда время придет, она опять встанет на защиту угнетенных.</span>
Джек Лондон — один із найвідоміших американських письменників. Його твори надзвичайно цікаво читати. Мабуть, це тому, що автор багато чого побачив і пережив у своєму житті. Майбутньому письменнику змалку довелося тяжко працювати. Наприклад, з десяти років він розвозив газети, потім була робота на консервній фабриці, у пральні, в котельні. Взагалі, Джек Лондон випробував себе у багатьох професіях. Він був матросом, репортером, навіть золотошукачем Герої творів Джека Лондона схожі на нього — порядні, сильні та мужні. Саме таким є головний герой оповідання "Жага до життя". Разом з другом він повертається додому після вдалих пошуків золота. Проте доля та сувора північна природа випробовують товаришів на міцність. Один із них, Білл, не витримує цього. Він забирає свою частку золота, залишає приятеля в біді та йде геть. Нелегко доводиться головному герою. Перемагаючи біль у вивихнутій нозі, він іде далі, долає голод і холод, виходить переможцем у поєдинку з вовком. Величезна любов до життя, бажання жити керує ним.
Ім'я героя невідоме. Проте це справжня людина, мужня й відважна. А ще — порядна. Дорогою головний герой натрапив на останки Білла. Почуття власної гідності не дозволяє йому взяти золото загиблого.
Це оповідання змушує читачів замислитись над сенсом людського життя, над поняттями "дружба", "товариськість", "зрада".
Я вважаю, що сенс життя полягає в тому, щоб прожити свій вік гідно, допомагати іншим у тяжку хвилину. Людина не повинна вчиняти нічого, за що потім їй було б соромно.
Максим Горький "Макар Чудра".
Герой старик рассказывает историю о двух влюбленных.
Может я что-то путаю,но это единственное,что вспомнилось мне