У мене не друг, а справжній скарб. З Петром ми дружимо майже змалку, з дитячого садка. Він завжди був для мене взірцем людини, яка все вміє робити, тобто мастака на всі руки. Петя дуже тямущий до всякої роботи, в нього розвинене, як каже мій тато, інженерне мислення. Будь-яку роботу він виконує вправно, спритно, красиво. Він любить роботу, і його робота любить. Все він уміє, у нього золоті руки. Уявіть: якщо потрібно полагодити якусь річ, то передусім він подумає, а чи можна зробити це самому. В старому гаражі він влаштував справжню майстерню. Чого тільки там немає! Спочатку ремонтував свої та мої домашні речі, а згодом набув такої популярності, що уже й сусіди інколи звертаються з проханням подивитися, чого тече кран на кухні, чому електрична проводка іскрить. Мій друг – дуже цікава людина, він потрібний іншим, приносить багато користі своїй сім'ї та іншим людям: комусь поличку полагодить, а комусь з машиною допоможе. Він сам ніколи не сумує, і мені поруч з ним не сумно. З під його вмілих рук вийшло вже багато цікавих речей, і це приносить йому справжнє задоволення. Я у нього багато чому навчився, але найголовніше я зрозумів, що нічого не виникає само собою, до всього треба прикласти руки, віддати частку своєї душі.
В слове "вивчають"8 букв и 8 звуков
Кожен з нас віддав свій подарунок ювіляру.
Як я сажав бараболю ми тіки писали.
Мої бабуся і дідусь живуть у селі. Біля їхнього будинку ростуть дерева, кущі, городина. Є також вільна ділянка, на якій щовесни саджають картоплю.
Цього року ми з батьками приїхали допомагати бабусі і дідусеві саджати картоплю. Увечері напередодні було вирішено, що працювати на городі будуть лише чоловіки, а жінки готуватимуть обід. Отже рано вранці я, тато і дідусь вийшли на роботу. З собою ми несли дві лопати і одне відро, щоб носити в ньому картоплю. Картопля для посадки вже була на ділянці. Це тато приніс її у той час, коли я закінчував сніданок.
Дідусь почав копати. Він робив невеличкі ямки. Виходив рівний рядок ямок, одна поруч із другою. У цей час тато пересипав з мішка картоплю у відро і приніс його мені. Я повинен був кидати в кожну ямку, що викопав дід, по одній картоплині. Робота спочатку здалася мені дуже простою і легкою. Але, коли тато теж взявся за лопату і почав копати, я захвилювався. Батько і дід копали вдвох, а я клав картоплю один. Чи встигну? Але мої побоювання були марними. Дідусь похвалив мене і сказав, що я все роблю правильно та швидко. Коли у кожній ямці першого ряду вже лежало по картоплині, тато і дідусь почали паралельно до першого ряду копати другий. При цьому, копаючи ямки у другому ряді, вони кидали землю на ямки першого, засипаючи посаджену картоплю.
Ми працювали до обіду. За цей час ми посадили п'ятнадцять рядків. Мама і бабуся приготували нам борщ. Мені здалося, що це був найсмачніший борщ у моєму житті.