Потому что люди любят жанр приключений и Даниеля Дефо были интересные расказы например- ''Рабинзон крузо'' и сам по себе он был интересный человек.
Професор Хіггінс — це чоловік років п'ятдесяти, з сивим волоссям і зі зморшками на обличчі, невеликого зросту. Постійно чимось невдоволений, розлючений і на перший погляд здається невихованим. До Елізи, дикунки і неосвітченої квіткарки, спочатку ставився зверхньо. Його манера поведінки і методи "навчання" викликала у дівчини відразу. Людяність і толерантність - поняття, несумісні з Хіггінсом, тим не менше, у нього жага до знань, тож цілком негативним професора назвати не можна.
На світському рауті Хіггінс показує "світлу" сторону: вишукана мова, манери, вміння показати себе з кращого боку. Одразу після закінчення експеременту, результат якого виявився для Хіггінса цілковитою несподіванкою, він втрачає інтерес до Елізи. Байдуже, як складеться доля Елізи, парі він виграв. Тож, як ми бачимо, професор, як правило, розглядає людей виключно як засоби досягнення мети.
Карл Иваныч(Мауэр)- немец,учитель, гувернер. Поевляется в самом начале повести ,,Детство'' хлопающим мух над головой спящего Николеньки Иртеньева, чем вызывает недовольство разбуженного воспитанника. Толстой подчеркивает чудаковатость К.И. и его доброту, однако и разницу между поведением героя в детской и классной, где тот уже выступает не в роли- добродушного дядюшки, а в качестве наставника, с очками на носу и книгой в руке. Большую часть времени К.И. проводит за чтением, и на лице его в это время спокойно-величавое выражение. ,,Как теперь вижу я перед собой длинную фигуру в ваточном халате и в красной шапочке, из-под которой виднеются редкие седые волосы''. Все вещи К.И. разложены в чином порядке, аккуратно на своём месте.
Если подумать логически нет нельзя)))