На просторій, світлій галявині виріс могутній дуб із кремезним стовбуром і міцними розгалуженими гілками, які підгримують густу крону. Це найгарніший дуб в усій діброві, саме про такі дерева складали в народі пісні, а поети писали вірші. Дуб — дивовижне дерево. Адже виріс він із малесенького, але щасливого жолудя (далеко не всі жолуді проростають), якого загубила чи сойка, чи білочка і не знайшов дикий кабан. Кількома гілочками піднімався він під небо, такими тонесенькими, що дивовижно, як вони тримаються, а найменша гілочка накрилась величезним дубовим листком. <span>Дуб — сонцелюбне дерево, його плоске широке листя дає можливість світлу пройти крізь нього до самої землі, де росте безліч більш дрібних рослин, а коріння дружить із грибами, і тому в дібровах так багато боровиків, лисичок, груздів. </span> <span>Якщо нападе на дерево гусінь, інші дерева можуть загинути — лише не дуб. Він виживе — того ж літа на ньому з'являться листочки. Дуб не загине навіть тоді, коли його зрубають лісоруби. </span> <span>Залишиться тільки пеньок! </span> <span>Пройде час — і від пенька потягнуться до сонця листочки: це прокинуться "сплячі" бруньки, які десятиліттями, а то й віками чекали свого часу. Одна, найсильніша, гілка стане в майбутньому новим стовбуром. </span> <span>У багатьох народів світу дуб шанується як символ могутності, мудрості і довголіття. </span> <span>Огорожа навколо дуба; зроблена дбайливою людською рукою, — то символ єднання природи з людиною. Цей дуб прожив кілька століть — хай живе й далі і дарує людям радість. </span>
За моім парканом розквітла чудесна квітка. Висока товста міцна ніжка на котрій багато великих темно- зелених листків. На дотик вони схожі на оксамит. Велика розкішна голівка жовтогарячого кольру постійно повернута до сонечка. Всередині голівки смачне чорне насіння. Мені ця квітка схожа на сонце. Я підійшла до бабусі і запитала, що за красуня красується за нашим парканом. Бабуся сказала, що це соняшник.
життєвий хлях в моєму розумінні - це хлях по якому людина прямує все своє життя. кожна людина обирає його собі саа, або ж допомагають рідні, але на мою думку потрібно вірити в себе і дослухатись до свого серця і обирати самому по якій стежці прямувати.
Соня. Катя привет Катя.Соня привет Соня.Я тут думаю, а не провести ли нам спортивный турнир Катя.А зачем? Соня.Ну, чтоб каждый доказал что он чему то способен. Катя.Ну не знаю Соня.А турнир придумаем с учительница. будет весело. Катя.Ну хорошо. А Когда Соня.На следующей неделе в воскресенье, и достаточно нам времени что бы подготовится. Катя.Хорошо
