На мою думку, зимовий ліс є чарівним.
По-перше, восени, літом, навесні він завжди кольоровий. Тільки взимку його вкриває білосніжний килим. По-друге, о цій порі від рідкісного сонячного проміння сніг переливається сліпучими діамантовими кришталиками. По-третє, гілки дерев, закутані в іній, перегукуються ніжним передзвоном. По-четверте, сніг під ногами тривожно поскрипує. Доводиться ступати обережно, щоб не сполохати рідкісних лісових мешканців. По-п'яте, тільки у зимовому лісі відчуваєш себе у морозному царстві Снігової королеви.
Ліс взимку часто наповнює казковими враженнями мандрівника.
7-в, 8-а, 9-б
надіюсь, що допомогла Вам
-Привіт,Романе, ти куди так поспішаєш?
-Здоров,- відповів йому Ромко,- часу немає на день народження Ігора поспішаю.
-Ти з ним так сильно дружиш чи що?-зацікавився Саша.
-Так ми дружимо з дитинства і все життя разом,-гордо відповів товариш.
-Круто, а ви часто сваритесь?-ще більше зачікавився Олександр.
- Буває, але ми зразу ж миримось,- усміхнувся Рома,- ну навіщо пусті сварки?
-Дійсно, це, мабудь, справжня дружба.
-Напевно, ну гаразд, я пішов, а то запізнюсь.
-Давай,бувай-попрощався Сашко.
Ответ:
Легендарною називають Марусю Чурай. І це справді так. Дівчина з Полтави лишила після себе багато ліричних пісень, які й досі в народі користуються популярністю, зокрема, "Ой не ходи, Грицю". На мою думку, дівчина стала відомою, навіть легендарною, через свої пісні, які із задоволенням співали козаки, вирушаючи в похід. Це, насамперед, стосується пісні "Засвіт встали козаченьки". До речі, дехто співає "засвистали козаченьки", це неправильно; а слово "засвіт" означає "за світла", тобто коли сонце тільки замерехтіло ледь-ледь на небокраї.
Розповідають, що Марусю судили, бо вона за зраду отруїла свого коханого Гриця. Хоча насправді він сам випив отруту, тому що Маруся не простила й відмовилася вийти за нього. Але її популярність серед козаків була настільки великою, що сам Б. Хмельницький звернувся до суду, аби її виправдали. Так воно й сталося. Це було дуже давно, а пісні талановитої дівчини живі й понині.
Объяснение:
Одного разу трапилася смішна історія.Слухайте...
Вишла сорока погулять.Побачила намистинки, а то були горобця.Подумала :
-Хм...Які вони гарні.Вкраду їх!
Тільки вона дотронулась до них...Аж бач горобець її спіймав.І не відпускав поки вона не вибачиться.Але вона хитріше зробила.Сказала :
-Ой горобчику не губи!Не вбьєш віддам намисто!
-Добре!Давай його!
Віпустив горобик сороку.А та улетіла.
Коли вони прилетіла додому...Там був горобець!!
Вона не хотіла вмирати.Та й віддала йому намистини.
С того часу сорока зрозуміла що красти і брехати погано!