Літ-корінь, о - закінчення; сад-корінь, и- закінчення; ліс-корінь, ов-суфікс,ий-закінчення; дуб-корінь,к-суфікс, и-закінчення;сто-корінь,лик-суфікс; риб-корінь, к-суфікс, а-закінчнння; мал-корінь,еньк-суфікс, ий-закінчення; під-префікс, сніж-корінь, ик-суфікс
.Скоро в нашому учнівському житті настане переломний момент: ми закінчимо
школу й розлетимося хто куди. Тому вже сьогодні кожен із моїх
однокласників задумується над вибором життєвого шляху. Ще б пак! Залежно
від того, яку путь обере людина, буде визначена її подальша доля.
Роздуми про власне майбутнє — це роздуми, де навчатися і
працювати. Це вибір певної лінії поведінки, вибір життєвих принципів,
визначення особистої системи цінностей... Знаю точно: я хочу бути
Людиною. Так, саме Людиною у високому розумінні цього слова. Важко бути
щирим, відвертим, порядним з іншими людьми, водночас не забуваючи й про
власну індивідуальність та інтереси, вважатися хорошим другом, справжнім
фахівцем в обраній професії тощо непросто. Значно легше жити, так би
мовити, навмання, йти в "нікуди": сьогодні мені добре, а завтра хоч
трава не рости. Образив людину? Нічого, переживе. Засмутив батьків?
Якось обійдеться. Зійшов на криву стежку в житті? Так живемо ж один раз!
Ні,таке ставлення до життя мені здається поверховим, егоїстичним та
безперспективним. Тільки любов до рідних та друзів, дотримання норм
моралі може бути запорукою успіху.
Що ж до професії, то найбільше мене цікавить робота з людьми.
Цей вид діяльності передбачає щоденне спілкування з широким колом чи то
учнів, чи то пацієнтів (залежно від фаху). Розумію, щоб давати іншим
якісь поради, фундаментальні знання, вказівки, треба довго й наполегливо
вчитися, і я готовий до цього. Досі пам'ятаю прочитану в дитинстві
повість Григорія Усача "Металіст з 9-Б". Герой твору вирішує стати
лікарем, як його батько, що присвятив усе своє життя рятуванню
пацієнтів. Хлопець робить вибір усупереч тиску упереджених
однокласників, дітей доволі забезпечених батьків. Ці учні цинічно
поводяться, не думають про майбутнє, бо впевнені, що батьки все зроблять
за них, улаштують куди-небудь. То чи варто хвилюватися?
Головний герой, серйозно налаштований обрати правильний життєвий
шлях, разюче виділяється на фоні розпещених та самовпевнених
однолітків, чим викликає симпатію читачів. Я хочу так само спокійно й
упевнено йти до мети, не зважаючи на труднощі, цинізм непорядних людей.
Буду наполегливим, адже я переконаний у правильності обраного шляху.
Хотілося б, щоб я й усі мої однокласники досягли того, про що
мріємо. Дуже добре, що мрії ці різні, несхожі одна на одну, тим цікавіше
буде спостерігати, як кожен із нас прокладатиме свою життєву стежку.
Я визначився з планами на майбутнє, почуваю себе спокійним і сповненим сил, аби утілювати ці задуми в життя.
Один мільйон п'ятсот шістнадцять. Вісімсот сорок вісім
Не хлібом єдиним живе людина
<span>Кожна людина на землі має свою мету і бажання її досягти. Кожне суспільство має свої моральні цінності, що передаються з покоління в покоління. «Не хлібом єдиним живе людина», — це одна з моральних засад, що існує в суспільстві. Людина досягає гідного розвитку тоді, коли вона дбає не тільки про матеріальні речі. Справді: чи можуть дім, машина, дача самі по собі творити духовну культуру? Звичайно, ні. Матеріальні речі є лише помічниками для культурного зростання. А духовний розвиток дають людині шанування родини, збереження духовних традицій, відданість у дружбі, закоханість у рідну мову, рідну пісню. Коли людина дбає про духовне, вона сама стає кращою, у неї поліпшуються стосунки з довколишнім світом і вона стає успішною в усіх своїх починаннях.</span>