З давніх часів і у всіх народів найбільшою святістю був хліб. Його присутність народжувала поетів і мислителів, сприяла появі пісень і дум, продовжувала родовід, і, навпаки, коли він зникав, приходило лихо.
І чи не в найголовнішому слові нашої мови «життя» предки не лише воздали заслужену хвалу житу-годувальнику, а й визнали його правічні заслуги в долі людства. В зернину, в цей маленький тугий злиточок матерії стільки вкладено життєвої мудрості, добра і віри в безсмертя, що його тайна і досі здається нам магічною. Все у нас від нього, від хліба. А в тім, і ми самі, кожен з нас — дитина своїх батьків, свого народу й хліба.
З давніх часів батьки привчали дітей своїх берегти хліб. Ще з молоком матері засвоювались правила бережливого ставлення до святая святих. Хліб був мірилом життя, визначальником людських статків, повсякденної культури.
Людей, які прийшли з чистим серцем, доброю місією чи хорошою новиною, на нашій землі завжди зустрічали хлібом сіллю. Короваєм благословляли молодят, без хлібини не можна було зайти в новий дім, народжувалася дитина — теж ішли з хлібом…
Віддаймо ж пошану тим, хто зростив його, рукам, котрі подарували духмяні, схожі на сонце, паляниці. Знімімо перед ним капелюхи, уклонімося, аби одвічно він був на нашому столі, щоб не черствів, бо, як мовлять народні вуста, коли черствіє хліб — черствіють душі.<span> http://ukrtvory.ru/tvori-pro-xlib.html</span>
Моя улюблена тварина - кішка. Я з дитинства хотів мати кота. І, нарешті, моя мрія збулася - у мене будинку з'явився сіамський кіт Кузя. У Кузи ясно-коричнева мордочка, темні вушка, лапки й довгий смугастий хвіст; гнучке подовжене тіло, більша кругла голова, на мордочці щетинисті вуси, борідка і яскраво-блакитні очі. Кольори очей міняється, коли він злиться або загрожує, зіниці стають те червоні, те зелені. Вуха в кота завжди насторожі; вони вловлюють найменший шерех
Кузя - тваринне примхливе. Якщо в нього гарний настрій, він грає, дозволяє себе гладити, дозволяє іншій тварині є зі своєї миски, але якщо в нього поганий настрій, він попереджає про цьому своєрідним нявканням, тоді його краще не торкати. Кузя серйозний, бійцівський кіт. Коли ми були в селі, воно бився з усіма котами. Першим у бійку він не вступає. Спочатку він як би попереджає: виє противним голосом. Майже на сто вісімдесят градусів повертає шию; вовна в нього дибиться, а хвіст «перетворюється» у распушенную щетинисту щітку. Жалості до суперника в нього немає. Він б'ється доти, поки супротивник не кинеться навтіки. Кузя - дуже розумний кіт. Він навчився лабетами відкривати холодильник; дверцята шаф; якщо вхідні двері не закриті на замок, він буде висіти на ручці доти, поки двері не відкриються. Кузя любить дивитися телевізор, полювати на ящірок, жаб, птахів. І все-таки він дуже добрий кіт і любить своїх хазяїв. Мені дуже подобається наш кіт
Я прийшла зі школи, поїла й почала робити уроки. Мої мама й тато прийшли пізніше. Коли вони ввійшли, я почула слабке нявкання й подумала, що воно донеслося з вулиці. Підбігши до мами, я побачила в неї в руках хустка, а в ньому... кошеня! Мама пояснила, що взяла його в знайомої. Я була в захваті. Коли цього очаровашку внесли в кімнату, він відразу стрибнув на диван. Я взяла іграшку й початку грати з кошеням. Іграшку кошеня відразу взяло в зуби й кудись потяг
Фарбування в кошеняти незвичайна, якась чарівна. Ми довго думали, як його назвати. Тато сказав, що кішечка схожа на Багиру. Мама порівнювала неї із принцесою й говорила, що її варто назвати Діаною. Мені більше хотілося назвати її Джульеттой. Потім усе погодилися й назвали її Джульеттой.
Тепер я граю зі своєю кішечкою, годую й доглядаю за нею. Це стало моїм улюбленим заняттям
Извиняюсь, сразу не увидел)
Головні члени (тут тільки присудки) підкреслені двома лініями. Безособовоми дієсловами виражені присудки ПОСУТЕНІЛО, ПОТЕМНІЛО
Початкова форма займенника мені - я
Учений проводив експеримент, але забув про техніку безпеки.
