Гумор і сатира однаково часто використовується у якості зброї письменників у їх боротьбі з недоліками життя суспільства. Гумор та сатира – це рідні брат та сестра, але характер у них різний. Гумор м’який, добродушний, хоча часом і не настільки вже нешкідливий, як може здатися з першого погляду. Сатира серйозніше, гостріше на мову. Вона бичує, жалить, ятрить, зриває всілякі маски. Маючи справу зі злом (така вже її «спеціальність»), сатира завжди прагне дістатися до самих його коренів. А зброя і у сатири, і у гумору одна – це сміх.Однак сміх сміху – різниця. В літературі він буває ласкавим і гнівним, добрим і злим, світлим і похмурим. Сміх – один з найдієвіших засобів проти пороків і слабостей, проти невігластва, дурості і підлості. Найбільші уми людства – філософи, письменники, художники – з великою повагою ставилися до сатири і гумору. «Сміх, – за словами О. І. Герцена, – одне з найсильніших знарядь проти всього, що віджило але ще тримається бог знає на чому у вигляді незрозумілих руїн, заважаючи росту свіжого життя і лякаючи слабких.Сміх справа зовсім не жартівлива, і ми їм не поступимося». М. Г. Чернишевський вважав, що, висміюючи вульгарне і потворне, ми боремося з ними і стаємо вище них.Гумор є здатністю розпізнати в житті і відтворити у мистецтві комічні риси і явища. Від уважного погляду гумориста не сховається ніщо вульгарне, дріб’язкове, нікчемне, те, що принижує гідність людини, заважає йому жити, в який би пишний одяг все це не рядилося б. Гумор у літературі та реальному житті стосується переважно приватних недоліків, які порівняно легко піддаються виправленню, тому в творах мистецтва він виражається головним чином в усмішці, незлобивому веселому жарті, в добродушній іронії. У комічне становище часто може потрапити будь-який позитивний персонаж і викликати сміх у читача.Сатира на відміну від гумору (хоча межі між ними досить умовні, а часом і важко помітні) має справу з суспільно небезпечними вадами. Сатира нещадна, різка та непримиренна. Аби чіткіше уявити сутність явища і сильніше впливати на розум і емоції читача, письменники-сатирики зазвичай вдаються до перебільшення, загострення, карикатурного зображення персонажів та подій. З найдавніших часів і до наших днів гумор і сатира в художній літературі йшли рука об руку і виявлялися в самих різних формах і жанрах – у казці, байці, сатиричній поемі, в комедії, романі, новелі, епіграмі, пародії. Класичні зразки світової сатиричної і гумористичної літератури пов’язані з іменами великих письменників. Серед них – такі відомі, як давньогрецький комедіограф Аристофан і давньоримський поет Ювенал, видатний гуманіст епохи Відродження Еразм Роттердамський, англійці Джонатан Свіфт і Чарльз Діккенс, французи Франсуа Рабле і Вольтер, німецький поет-демократ Гейне, а серед наших співвітчизників можна назвати таких видатних діячів української літератури, як В. Самійленко і Остап Вишня. Діяльність цих видатних митців доводить нам, що гумор та сатира завжди була ефективною зброєю у боротьбі з негативними явищами у суспільстві та залишається таким же корисним засобом боротьби й сьогодні.
Первому учителю
Благодарим судьбу за то,
Что нам так в жизни повезло,
Что вы за руку привели,
К началу трудного пути!
Посеяли в сердцах добро,
Распознавать учили зло,
И справедливостью своей
Вы покорили всех детей!
Вы были нам поводырем
При нашей встрече с букварем.
Вы помогли нам мир открыть,
Писать и с книгою дружить!
Всегда для каждого из нас
Вы время находили,
И каждый день, и каждый час
Вы терпеливы были!
Мы любим вас от всей души
И взрослые, и малыши,
Девчонки наши и мальчишки,
И тихие, и шалунишки!
Нам никогда не позабыть
Лучистый свет любимых глаз,
Желаем вам здоровой быть,
Хотим счастливой видеть вас!
о дни торжеств и неприметных буден –
Невесть в каком году, в каком краю –
Мы добрым словом вспомнить не забудем
Учительницу первую свою!
Что, как цыплят, нас бережно считала,
Когда к себе под "крылышко" брала,
Когда по осени приветливо встречала
И в стены школьные торжественно вела.
Спасибо вам за слово, за науку,
За тяжкий труд осиленных азов,
За тот звонок, что предвещал разлуку,
За светлый миг и вечный сердца зов!..
ы были нам поводырем,
Когда мы вместе с букварем,
«Азы» и «буки» постигали.
Теперь, хоть взрослыми мы стали,
К вам чувства детские питаем
И вас особо поздравляем!
Когда-то очень маленьких
Нас в школу привели,
Белели наши бантики,
Букетики цвели.
И пальчики неловкие
Писать вы научили,
И что такое Родина
Мы с вами ощутили!
Кто если попадёт в беду,
Иль что ещё случится,
Бежим мы к вам, как к роднику,
Живой воды напиться...
Вы были мамой ласковой,
С добром, теплом и светом,
Нам было в классе радостно,
Ну, как забыть всё это?
А годы - кони серые
Быстрей - быстрее мчались,
Учительница первая,
Как мы по вам скучали!
вами мы не один год встречали.
Научились думать и решать.
И когда чего-нибудь не знали,
То тогда старались мы списать.
Пусть дни проходят, идёт за годом год...
Если минута трудная придёт,
Возьму букварь я снова и прочту,
Вспомню учительницу первую свою.
ы помнишь, было
<span>Живые организмы: дышат, питаются, размножаются, растут, двигаются.
Удачи в изучении Окружающего мира.
</span>