Ні, через:
1. Застарілу систему міжнародних відносин, що "жила" з 1815 року
2. Взаємні територіальні претензії між імперіями, як в колоніях, так і в метрополіях. Наприклад Мароканська криза (1905-1096 і 1911), або боротьба за Ельзас та Лотарингію, що тягнулася з часів Франко- Пруської війни.
3. Значний технологічний прогрес та боротьбу між країнами за технології
4. Боротьба за гегемонію у світі між Антантою та Центральними державами.
Стримуючих факторів війни, таких як слабкість Німеччини, що прагнула до гегемонії чи сила третьої сторони, що могла б влитися на стороні Антанти (у крайньому разі, на початку 20 ст.) вже не існувало, тому тодішні лідери Антанти та Центральних держав думал: "Чому б не ризикнути?"
<span>Потому что в эти годы война проходила ни только за рубежом, но и на территории СССР. И русские солдаты принимали участие в войне как у себя на родине, так и за рубежом.</span>
Дубина, гарпун или булава
Когда военная церемония кончилась, император, который все еще продолжал сидеть на коне, громко крикнул: «Господа офицеры, ко мне!». Офицеры окружили царя, он громко начал речь о великом событии дня. «Положен конец вековой несправедливости…
<span>Я жду жертв дворянства…Благородное дворянство сомкнется вокруг престола…» Толпы крестьян и образованных людей стояли перед Зимним дворцом и кричали «ура!». Когда царь появился на улице, за его коляской помчался ликующий народ. Герцен был прав, сказавши два года спустя: «Александр Николаевич, зачем вы не умерли в этот день ? Вы остались бы героем в истории».</span>
