Медоносні рослини мають велике значення для бджільника.
Опівночі айстри в саду (М.в.)розцвіли.
На пустищі(М.в) дикім росте бузина , сіріє край поля(Р.в) хатинка сумна.
Десь у полях(М.в)і лісах (М.в)танули сніги .На березі (М.в.)річки зібрався гурт людей. Івана Айвазовського захоплено приймали в Петербурзі.Римі.Парижі.Лондоні .(М.в.)
Сьогодні я зустрів свого найкращого друга та він сидів у соц.мережі:
-Привіт,Михайло
-Привіт..
-Що це?-спитав я дивуючись
-Ти не знаєш що це?
-Ні.
-Це соц.мережа
-А що це таке соц.мережа?
-Ну наприклад,візьмемо соц.мережу...Поісковик.У цьому мережі можливо знайти що забаєшь ,наприклад:"Що таке соц.мережа?" і тобі дає відповідь.
-А які ще можуть бути соц.мережі?
-Ще є Балакучі.А Там можливо писати друзям ,бачишь?Там є наші всі однокласники.
-Це ж так легко та чудово!
-Так.
Відокремленими називаються другорядні члени речення, які виділяються за змістом та інтонаційно і виражають додаткове повідомлення або доповнюють основне твердження в реченні. В усному мовленні відокремлені члени речення виділяються інтонацією, а на письмі — розділовими знаками. За своїм значенням відокремлені члени речення наближаються до простих речень (З очеретів чутно голос сопілки, ніжний, кучерявий (Леся Українка)).
Відокремленими можуть бути лише другорядні члени речення — означення (зокрема прикладки), обставини, додатки. Головні члени речення не відокремлюються. У вимові відокремлені члени речення виділяються логічним наголосом і невеликими паузами, а на письмі комами, іноді — тире (переважно в кінці речення). Другорядні члени речення відокремлюються у таких випадках: 1) коли цьому сприяє незвичний порядок слів у реченні (Стояв липневий день, тихий, сонячний); 2) коли другорядний член вносить у речення додатковий відтінок причини або протиставлення (Пор.: Наляканий громовицею, кінь тихенько заіржав (М. Стельмах) — Кінь тихенько заіржав (чому?), бо був наляканий громовицею); 3) коли другорядні члени поширюються залежними словами (Навіть сусіда, великий знавець у голуб’ячому спорті, замилувано стежив за «чужаком» (Л. Смілянський)); 4) Коли другорядні члени мають уточнювальне значення (Там, над Россю, стоїть одна висока скеля (І. Нечуй-Левицький)); 5) коли другорядні члени (означення, обставини) виражені дієприкметниковим чи дієприслівниковим зворотом (Я мчав через хащі, ламаючи гілки, спотикаючись і наштовхуючись на дерева (В. Нестайко)).
Так, це пасивний дієприкметник.